отже, злякалися! – журналіст всівся назад на своє місце. – Ну що ж, от ваш обман і розкрився.
– Який ще обман?
– Та щодо запланованих убивств.
– Чому ж обман, цікаво довідатися? – сіпнув бровами Араміс.
– А тому, що ви боїтеся. Боїтеся всього, у тому числі розголосу ваших потаємних планів нібито на вбивство.
– Не меліть дурниць. Ми про вашу ж безпеку турбуємося, – флегматично зауважив Портос.
– Про мою безпеку, отже?! – Олег готовий був скипіти, однак стримався. – А як щодо того, що я от просто зараз можу в міліцію податися й там усе про вас викласти?
– Дурниці, все це – дурниці, – тепер Портос дивився на нього з щиросердою поблажливістю. – До міліції ви не підете хоч би з двох причин.
– Це з яких же, цікаво довідатися?
– По-перше, ви втратите прекрасну можливість зробити серію сенсаційних ексклюзивних матеріалів. Ми ж схильні думати, що щирий журналіст такої дурості нізащо не утне.
– Звідки ви взяли?
– Із другої частини «Міцного горішка». Чи пам’ятаєте епізод наприкінці, коли герой Брюса Уїліса збирається зістрибнути з вертольота на крило літака? Отже, що пообіцяв поліцейський Джон Маклейн тій репортерці… як там її звали, не підкажете?
– Саманта Коулмен.
– От-от…
– Маклейн пообіцяв їй сенсаційний репортаж із сенсаційними кадрами.
– Саме так! А що ж Саманта?…
– Сказала, що за сенсаційний репортаж готова народити Маклейнові дитину.
– Отож-бо! – Портос повчально задер палець до стелі й нарешті розплився в посмішці. – Оце відповідь справжнього газетяра!
– Ну, припустімо, я не збираюся народити дитину ні для кого з вас, – Олег саркастично посміхнувся. – Та й не можу цього зробити фізично: на такі штуки здатен тільки Величезний Арні, та й то в кіно.[5]
– Ну, припустімо, щодо народження дитини я висловився фігурально… – Портос зніяковів, але ненадовго: – Я до того веду, що ви навряд чи донесете про нашу розмову в міліцію.
– А раптом!..
– Не смішіть, – махнув рукою Атос. – Як нас звуть насправді, хто ми й звідки, ви не знаєте. Що стосується наших планів… А ми от взяли та й пожартували! Наші слова до справи не пришиєш, хіба ж ні?
– А раптом я диктофон непомітно увімкнув і всі ваші жарти записав? Або в комір моєї сорочки «жучок» зашитий, наприклад…
– Дурниця, – констатував Араміс, після чого витягнув із сумки, що стояла поруч із його стільцем, і продемонстрував здивованому журналістові хитромудрий прилад розміром з долоню, прокоментувавши: – Якби тут працював диктофон або перебував «жучок», ми би про це неодмінно довідалися. До речі, от вам гарантія, що у свою чергу ми розмови з вами також не записуємо.
– Ви так серйозно до цього ставитеся…
– Шановний пане власкор «Кур’єрського експреса», ви
Мається на увазі фантастична мелодрама «Junior» (1994) за участю Арнольда Шварценеггера, Дені де Віто й Емми Томпсон.
