і попрямував у туалет. Не дивлячись справив нужду. Більше він сьогодні не засне.
У холодильнику було порожньо, якщо не брати до уваги пляшки легкого пива, яка опинилася тоді в його кошику через недогляд. Він відчинив шафку над мийкою. З полиць дивився мовчазний ряд пляшок із-під пива та віскі. Всі як одна порожні. У нападі раптової люті він ударив у саму їх гущу й чув їх дзвякання навіть після того, як зачинив шафку. Він знову подивився на годинник. П’ятниця. В п’ятницю з дев’ятої до шостої. Отже, «Монополька» відчиниться нескоро.
Харрі сів біля телефону у вітальні й набрав номер Ейстейна Ейкелана.
– «Таксі Осло».
– Як там на дорогах?
– Харрі, ти, чи що?
– Добрий вечір, Ейстейне.
– Добрий? Та я вже півгодини без діла сиджу.
– Сезон відпусток.
– Знаю. Власник таксі поїхав за місто, в Крагерьо, а мені залишив найповільнішу тачку найповільнішого міста Скандинавії. Чорт забирай! Як після нейтронної бомби!
– Не думав, що ти любитель попітніти на роботі.
– Приятелю, я потію, як свиня! Цей скупердяй купує машини без кондиціонера. Та мені після зміни доводиться напиватися, щоб відновити рівень рідини в організмі. Але це і коштує будь здоров! Учора я витратив на випивку більше, ніж наварив за день.
– Мені тебе щиро шкода.
– Треба було йти ламати коди.
– Хакерничати? За що тебе саме вигнали з Норвезького банку й припаяли півроку умовно?
– Так, але в мене добре виходило. А тут… До речі, хазяїн подумував про те, щоб скоротити обсяг роботи, але я гну горба по дванадцять годин. Нам не вистачає шоферів. Харрі, не хочеш попрацювати таксистом?
– Спасибі, я над цим подумаю.
– Навіщо дзвониш?
– Мені потрібно що-небудь, аби заснути.
– Сходи до лікаря.
– Ходив. Він виписав мені імован. Знаєш, таке снодійне в пігулках? Не допомогло. Просив що-небудь сильніше, але він відмовив.
– Від тебе, либонь, тхнуло? Ще б він дав тобі рогіпнол, Харрі!
– Він сказав, що я ще молодий для важкого снодійного. А в тебе є?
– З глузду з’їхав? Це ж вірний шлях за ґрати. Але є флуніпам. Майже те ж саме. Одна пігулка, і валишся без задніх ніг.
– Добре. Я зараз злегка на мілині, але віддам гроші відразу, як отримаю зарплату. А сни теж – той?
– Га?
– Я сни бачити перестану?
На пару секунд на тому кінці повисла тиша.
– Знаєш, Харрі, я тут зміркував, флуніпам у мене скінчився. Та і потім, небезпечний він. І сни бачити не перестанеш, скоріше навпаки.
– Брешеш.
– Ну… та й не потрібний тобі флуніпам. Просто спробуй заспокоїтися. Зроби перерву.
– Перерву? Ти й сам розумієш, що це неможливо.
Харрі почув, як відчинилися двері машини, і Ейстейн послав когось до дідька. Потім заговорив знову:
– Це через Ракель? – Харрі не відповів. –
