збирає зайві незрілі парасольки моркви, сушить їх в «Ізідрі», меле й отримує приправу-«багатоверстатницю». Годі знайти страву (навіть із третіх), якій завадив би цей квітковий порошок.
Цибуля, що виросла з цибулин, товщих за 1 см, теж піде в стрілку. І зіграє на чотирьох інструментах одночасно. По-перше, сполохає морквяну муху. По-друге, соковиті цибулини з молодою стрілкою гідно прикрасять стіл. По-третє – знову згадаємо добрим словом Валентину Іванівну. Вона сушить зелені пера, що втратили тургор. Теж меле їх і отримує порошок. Правда, не насмілюся стверджувати, що він доречний у третіх стравах. Нарешті, частину таких рослин можна залишити на насіння. Вони потребують підтримки – про відповідну до природи підтримку рослин йшлося у розділі 1.
Єдине, що не дано цим рослинам, – це родити гідні ріпки. Правда, деякі городники «стрижуть» цибулю й часник під одну гребінку і необачно виламують стрілки цибулі. Виходить «ні Богу свічка, ні чорту кочерга» – ні зелені до столу, ні духмяного пугала для морквяної мухи, ні насіння, ні путньої, смачної ріпки.
Про капусту. Крім звичайного догляду (стеження за попелицею, поливів і, можливо, прополювання на ранній стадії), капусту треба 2–3 рази підгодувати ЕМ-силосом. Це убезпечить її від жахливої напасті – слимаків. Суворе попередження: СИЛОС ДЛЯ КАПУСТИ НЕ МАЄ БУТИ СОЛОДКИМ. Детальніше про це – у другій частині.
У кінці літа, коли на грядці залишаються капуста і маточники, треба посіяти гірчицю (не прикриваючи насіння). Можна б посіяти й овес, але неприкриті зерна вівса можуть стати здобиччю горобців та мишей. Восени з маточників збирають насіння, а з приходом заморозків січуть капусту.
Отже, за два сезони грядка вродила картоплю, капусту, моркву, цибулю на зелень, цибулю-ріпку (двічі). Насіння моркви та цибулі (свіже!) отримано цілком задарма – коренеплоди маточників навіть у руках не побували. На грядці, вважай, без перерви росли сидерати, що допомагали культурним рослинам розпушувати ґрунт без плуга й давали притулок та їжу ґрунтовій живності, біомасу для мульчі й силосу. Крім цього, захист рослин від шкідників і хвороб в основному виконувався не обприскувачем, а засобами самого фітоценозу: редька охороняла картоплю від фітофторозу, чорнобривці – від нематоди, цибуля відлякувала від моркви морквяну муху, морква відповідала на приязнь цибулі тим самим – захищала її від цибулевої мухи. ЕМ-силос, окрім підживлення рослин, визволяв капусту від слимаків.
А робота? Дайте лупу, щоб розгледіти, де ж тут вона, малесенька, загубилася. Грядка не знала копання / перекопування, прополки як такої (вона поєднувалася з волочінням насіння), підгортання, проривання сходів і навіть – частково – збору. При копанні картоплі не переверталися пуди землі. Відзначимо ще одну «дрібничку»: усі роботи фактично виконувалися стоячи.
У читачів, мабуть, виникло безліч питань – але саме заради цього ми забігли наперед. До кінця книжки всі питання відпадуть самі собою. А поки прошу вірити мені на слові: написане не висмоктане
