Заносить мишка в підземний хід, наприклад, шматочок кореня сливи, а він не пролазить. Або злякається чого-небудь, кине корінець і втече. А наступного року Зепп, проходячи садом, виявляє вже дичку, яка прижилася, прищеплює до неї сливу, аличу, абрикос, персик – і готово. Зепп навіть віддає перевагу мишачим дичкам над саджанцями, бо миша поганого не вибере!
В’ячеслав Грисюк і зовсім мене заспокоїв: шматочки – якнайкращий природний, «рідний» спосіб розмноження картоплі (докладніше про це у другій частині книжки).
На закінчення розділу варто ще раз підкреслити, що відданість природовідповідності не має бути прямолінійною, фанатичною. «Інститут» розуму теж створений природою, і вже тому його творіння не треба відкидати лише через те, що не видно аналогів їм у природі. Якби не віддалена гібридизація – творіння Івана Володимировича Мічуріна, скромного залізничного службовця, то жителі долин Дону і Хопра, Ворона та Єжа й понині задовольнялися б Антонівкою та Боровинкою, а вологодці і того не бачили б.
Природовідповідність – це в першу чергу пошук і мобілізація корисних природних зв’язків, а не сліпе відторгнення інтелектуальних знахідок. І якщо важко побачити в природі щось подібне, скажімо, до біоактиваторів – продуктів нанотехнологій, то це не означає, що на них треба накладати табу. Якщо вони доступні, якщо не завдають шкоди середовищу проживання – успіхів вам! Інша справа, що інтелектуальні знахідки треба терпляче «покачати на вагах», зважити всі «плюси» і «мінуси» і тільки потім кричати: «Еврика!»
Так звана «Зелена революція» – масштабний приклад того, наскільки негоже передчасно «кукурікати».
До середини минулого сторіччя світом прокочувалися епідемії тифу, малярії, вісцерального лейшманіозу. Вони забирали мільйони життів. І лише відкриття швейцарським хіміком Паулем Мюллером інсектицидних властивостей дусту (ДДТ) дозволило за його допомогою приборкати переносників збудників хвороб і самі хвороби. Успіх був вражаючим, і Пауль Мюллер став лауреатом Нобелівської премії з медицини 1948 року.
Аграрії звернули увагу на відкриття Мюллера і задумали використовувати його для боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур. Врожаї різко зросли, і застосування ДДТ стало ключовим фактором у розвитку всесвітньої Зеленої революції.
Масштаби застосування ДДТ були воістину циклопічними. На піку ейфорії, 1962 року, в світі було вироблено 82 тисячі тонн препарату (при тому, що личинки мух, наприклад, гинуть при попаданні на поверхню їхнього тіла менше за одну мільйонну міліграма!). Про ейфорії сказано не заради красного слівця. Починаючи з 1955 року я часто їздив зі студентськими групами на сільськогосподарські роботи. І спостерігав, як щедро, можливо, в тисячі чи мільйони разів щедріше, ніж належало б, застосовували ДДТ на колгоспних і радгоспних полях. Ішла по полю машина з горою дусту в кузові. Усі три борти були відкриті, і обертальний скребок кілограмами розмітав дуст на всі боки.
