відразу після появи картопляних кущиків із землі.
Мал. 1. Віник і сачок Єгорова
Можна сміливо сказати, що ручний збір сачком Єгорова значно продуктивніший за різне обприскування. Справді: один-два помахи віником займуть кілька секунд, а з обприскуванням «окупованого» жуками куща – і за десять не впораєшся. На ділі «збирач» буцім іде, не поспішаючи, уздовж ряду зі швидкістю, скажімо, 2–3 км на годину. А швидкість просування з обприскувачем десь уп’ятеро менша, до 400–600 м на годину, бо соплом обприскувача треба нишпорити по землі, і це вимагає обережності. Якщо зробити реальне припущення, що на площі 10 соток поміщається рядок картоплі завдовжки близько півтора кілометра, можна стверджувати, що з сачком Єгорова цей рядок буде пройдено за 30–45 хвилин, а з обприскувачем – за 2,5–3,5 години. Крім цього, треба врахувати час на пошук і придбання препаратів та самого обприскувача (а це вже багато годин, навіть днів), а також на підготовку розчину й обприскувача для роботи. От і виходить, що віник із сачком – за гамбурзьким рахунком – удесятеро спритніший за обприскувач. А вже наскільки дешевший – годі й казати.
Але і це ще не все. Збирачеві жуків вручну не треба зважати ні на погоду, ні на пору дня. Не потрібні й засоби індивідуального захисту. І ми не завдаємо ніякої шкоди середовищу проживання, зокрема божим корівкам (потрапивши в сачок, вони спурхують і відлітають). Не потрібні курочки-бентамки або цесарки. Які зиґзаґи іноді робить життя! Бо якби до сачка Єгорова додумалися років сімдесят тому, то якого стимулу позбулася б агрохімія, наскільки біднішими були б її «досягнення» у виробництві «суперцидів» – убивць усього живого!
Наново й знову доводиться дивуватися: що природніше, що ближче до природи вирішення проблеми, то менше різноманітних витрат воно вимагає, то менше шкідливих побічних ефектів має. Три метри дроту набагато дешевші за обприскувач із препаратами. Дачник, який приїхав на дачу і втрапив у негоду, зуміє викроїти півгодини «між струменями», щоб пройти картопляною плантацією з сачком Єгорова. Якщо ж усі надії на обприскувач, то довелося би бідним жукам хазяйнувати до наступних вихідних. Знайома ситуація?
До цього чудового знаряддя ми ще повернемося у другій частині.
Подивімося на проблему більш складну – на слимаків, із якими доволі успішно справлялися ненажерливі жаби, але вони практично поголовно не зуміли витримати тягарів жорстокого літа 2010 року. Очікуючи відновлення популяції жаб, можна, звичайно, прочитати про те, що треба посипати підходи до рослин роздробленою яєчною шкаралупою. Але – лише ПРОЧИТАТИ! Покористуватися – ні-ні! Тому що не видно, як практично реалізувати цю операцію, аналогу якій немає у природі.
Я часто не можу втямити, чому автори багатьох «безцінних» порад не заглядають на крок-два вперед, не простежують подумки реалізацію своїх «знахідок». Варто було б тільки задатися питанням «Як виявити шляхи
