й для летючих попелиць – переносників вірусів. Тобто календула – сусідка картоплі сприяє її вірусному виродженню!
У Костанайському НДІСГ (Казахстан) є лабораторія селекції картоплі (мал. 5). Керує нею канд. с.-г. наук А. С. Удовицький.
Мал. 5. Селекція картоплі у Костанайському НДІСГ (Казахстан)
У цій лабораторії свідомо користуються принадністю календули для летючих попелиць, виводячи стійкі до вірусів сорти картоплі. Дослідну ділянку картоплі обсаджують календулою (на знімку – рядок праворуч), вона залучає попелиць, попелиці розселяються по картоплі, а потім селекціонери відбирають здорові рослини. Тобто виконують щось на зразок вакцинації рослин.
Словом, добре було б мати календулу всюди в городі. І я бачив такі городи. Але – хотілося, та не судилося… І в шорах можна розглянути багато чого. Але без них – іще більше.
Отже – крок за кроком до господарювання на городі відповідно до природи, у цілковитій злагоді з нею.
Я усвідомлюю, що слово «природовідповідне» – не еталон милозвучності. Але воно таке багате за змістом, що не доводиться дивуватися книжкам «Природовідповідність харчування», «Природовідповідні пологи»… Ці назви показують, що в різних сферах нашого життя, а не тільки в городі можна діяти і відповідно до природи, і всупереч їй. І неодмінно за поведінкою відповідно до природи слідує нагорода, а за поведінкою всупереч їй – покарання. Наочною ілюстрацією тези про неминучість нагороди і, відповідно, покарання може стати ось така побутова ситуація.
Зима. Ви на дачі. Випав перший серйозний сніг (на малюнку 6 ліворуч темна смужка – ґрунт, світла – сніг). Від дачі до дороги потрібно розчистити доріжку. І кожен читач, напевно, бачив такі доріжки, як на нижньому малюнку ліворуч – в снігу сумлінно викопана траншея. Не зважаючи на природу, не погодившись із нею. Така траншея дійсно була б доброю, якби Природа була завмерлою. Але вона – жива, рухлива. Зокрема, в грудні 2014-го та січні 2015-го температура спритно стрибала від + 9 °C до -25 °C і назад. Через якийсь час після спорудження траншеї сніг починає танути, осідає і в любителя траншей з’являється «приємний» вибір: плавати в каналі або посковзнутися на утвореному під січневим сонцем бруді (на малюнку внизу штрихові лінії – вода). Вода і сніг підтопила, і доріжку затопила. Під водою на доріжці, певна річ, бруд. І що тепер робити? Дачникові цей афронт по заслузі, але все-таки що йому робити? Добре, якщо до дороги 20 метрів. У цьому випадку можна накидати в «канал» цурки, цегли, спорудити «мостики». А якщо всі 200?
Тепер повернемо дачника обличчям до природи. Він, мабуть, знає, що ущільнений сніг тане набагато повільніше за пухкий. І все! Треба просто притоптати доріжку «в дві пари ніг» (на малюнку 7 ліворуч вид доріжки зверху і поперечного її розрізу; притоптаний сніг позначено темно-сірим кольором). Слід від ніг нагадує слід від протектора широкого колеса.
Мал. 6. Розчищена доріжка в снігу
