сказав Нарімаса і зачинив двері.
Тоді у кімнаті пролунав сміх.
До речі, якщо вже він відчинив двері, то треба було не питати, а просто зайти до кімнати. Не знайшлося людини, яка б сказала: «Так, звісно-звісно, проходьте, ласкаво просимо». Наступного ранку я розповіла імператриці про візит нічного гостя, на що вона відповіла: «Я ніколи нічого такого не чула про нього. Нарімаса, напевно, також здивований вчорашніми розмовами. Він завжди страждає від твоїх нападок!» – сміялася господиня.
Потім імператриця наказала приготувати одяг для маленької принцеси,[22] на що Нарімаса відповів:
– А якого кольору має бути вбрання, яке вона одягає зверху? – І знову молоді дами засміялись.
– До того ж, для маленької принцеси звичайний посуд зовсім не підходить. Треба зробити малесенькі чашечки та малесенький піднос.
– Саме так. А прислуговувати їй мають дівчата у таких же «одежинах», – підхопила я.
– Не смійся з чесного та порядного Нарімаси, – посварила мене імператриця. Але навіть це з вуст імператриці прозвучало прекрасно.
Одного дня мене покликали і сказали: «З тобою хоче поговорити хазяїн».
– Ну, і як цього разу він нас насмішить? Але піди послухай, що він скаже.
Коли я прийшла до господаря, то почула наступне:
– Я розповів своєму братові історію з воротами. Він був дуже вражений вашою дотепністю і хоче зустрітися з вами якомога скоріше.
Я думала, він пригадає події вчорашньої ночі, а він наостанок лише сказав:
– Сподіваюсь, що наступного разу у мене вийде побути у вас довше.
– Що він хотів? – запитала імператриця.
Я розповіла все, як було. Придворні дами розсміялись:
– Міг би і не викликати спеціально за цим до себе, а просто сказати це при всіх.
– Але ж він від щирого серця це робить, поважає свого брата і, до того ж, хотів, щоб ти дізналася якомога швидше про його похвалу.
У цю мить імператриця була неймовірно прекрасна!
7. Пані кішка нашого палацу
У нашому палаці є дуже мила кішка,[23] за що імператриця надала їй звання п’ятого рангу і наказала охороняти. Проте одного дня, коли «її величність» кішка лягла на веранді, нянька на ім’я Ума-но-мьобу[24] посварила: «Заходь у дім, негарно так розлягатись!». Однак кішка проігнорувала її і продовжувала спокійно грітися на сонечку.
– Окінамаро, ану йди сюди! Покусай цю кішку.
Собака кинувся за кішкою, а та швиденько – до опочивалень імператора. Його Величність же одразу, щоб захистити кішку, взяв її до себе, опісля розгнівався та покликав слуг, наказавши:
– Побити Окінамаро! Відіслати його негайно на Собачий острів!
Ума-но-мьобу також не залишилася без покарання.
– Залишити її без посади!
Після цього няньку більше не бачили при дворі. Собаку ж погнали за ворота.
– А як
Донька імператриці, принцеса
Кішки в епоху Хейан були дуже цінними і рідкісними тваринами, їх тільки починали завозити до країни.
