style="font-size:15px;"> Григорій. Тому що з Богом. Без Бога ніщо не звеселяє. О ловкий ти запитувач!.. Адже коли сродно, тоді й з Богом. Навіщо ж тобі далі розпитувати? Досить лише спитати: чи сродно, тобто чи хоче Бог?
Воля Божа – ось верх і закон законів. Не ходи далі… А ти питаєш: чому сродно, тобто чому Бог так хоче?
А коли Він зобов’язаний давати тобі звіт про свої справи, тоді спитай Його й вимагай відповіді: чому Він зробив землю й воду такими, що тяжіють донизу, а повітря й вогонь – спрямованими догори? Чому вогонь пожирає все, а вісону, чи кам’яного льону, не годен перетворити на попіл? Чому невеличка риба, що її римляни звали «ремора»,[196] здатна стримати рух корабля, приліпившись до його днища? Чому природа дельфіна палко любить людину,[197] а от зміїна – ненавидить, левина ж боїться кукурікання півня?…[198]
Природа й сродність – це вроджена Божа ласка і Його таємний закон, що володіє всім творивом. Отже, у душі й у тій справі, до якої вона прагне, є подібність, так само, як є рівність між другом і другом, а схожість – між їжею і шлунком. «Подібне прямує до подібного».
Царство Боже та Його правда – всередині творива.[199] І Він нікого не ображає, вливаючи закон сродностей. І якщо хтось один прямує з Богом до одного, другий до другого, сотий до сотого звання чи ремесла, нехай воно навіть просте, але не безчесне, а для нього втішне й корисне, тоді він щасливий.
Що б воно було, якби Бог помістив наше блаженство в якомусь одному званні? Тоді щастя було б обмежене тіснотою одного краю й одного тільки часу. Чи міг би тоді Бог помістити весь людський рід в одному лиш краї і в одному часі, бо щастя ж усім потрібне? Чи можливо, щоб здоров’я залежало тільки від одного або двох різновидів їжі? Чи може вселенська Божа економія пройняти все живе на землі й усі сотворіння потребою тільки трьох харчів?
Ні, це неможливе й некорисне. Коли було б корисне, було б тоді й можливе. А не могти зробити некорисного – це і є Його несказанна сила і влада.
І як же премудро все тепер влаштовано! Те, що для однієї істоти є отрута й смерть, те для другої – їжа й здоров’я. Скільки видів живого, стільки й родів їжі, і всі сотворіння мають внутрішній поклик до сродної собі. Коли ж Отець наш небесний так дбає про тіло, то про душу – тим паче.
Прикмети деяких сродностей
Афанасій. Важко пізнати свою природу, а пізнати чужу ще важче. Пізнаєш – та пізно. Черепаха відчула помилку, аж коли летіти почала.[200]
Григорій. Не згадуй мені труднощів у потрібній справі. Не може того бути, щоб природа зробила потрібне важким. Непотрібне – значить некорисне, от тому-то й важко летіти черепасі, але не соколові. Важко, мов, пізнати… Та де ж той, хто хотів би пізнати? Як скласти крила, то й самому орлу буде важко летіти.
Чи ти знаєш, що землеміри визначають висоту високого-превисокого Фарійського терема[201] за самою лиш його тінню?
Усяка таємниця має свою викривальну тінь. Важко розпізнати серце друга й серце підлизи, та зовнішня
Ремора, тобто риба-«причепа», – популярний емблематичний образ.
Можливо, Сковорода має на думці історію, що її переказав Пліній Молодший у своїх «Листах» (IX, 33), про дружбу хлопчака й дельфіна, або розказану Клавдієм Еліаном (Про природу тварин, VI, 15) історію про те, як дружили й померли разом юнак з міста Іаса та дельфін.
Це – емблематичний образ. Див., наприклад, 336 та 410 малюнки зі збірки «Symbola et emblemata selecta».
Сковорода має на думці Езопову байку «Орел і Черепаха».
Ідеться про «сьоме чудо світу» – велетенський маяк на острові Фарос біля Олександрії.
