Та в нагороду за те моє око тобі світить, а я допомагаю тобі порадою.
Народ мусить своїм володарям служити й годувати їх.
Байка 9
Мурашка і Свиня
Сперечалися якось Свиня з Мурашкою: хто з них двох багатший? А Віл був свідком правоти й стороннім суддею.
– А чи багато в тебе хлібного збіжжя? – спитала з гордою посмішкою Свиня. – Прошу відповісти, шановна пані…
– У мене є ціла жменя найчистішого зерна, – відповіла на те Мурашка. І тільки-но вона замовкла, як Свиня й Віл щосили зареготали.
– Так хай же буде нам суддею пан Віл, – сказала Свиня. – Він двадцять з гаком літ з великою славою справляв судейську службу, і можна сказати, що між усією своєю братією він – найдотепніший юрист та ще й пречудово знається на арифметиці й алгебрі. Його благородність зможе нас легко розсудити. Та він же й у латинських диспутах, здається, неабиякий мастак.
Віл після цих слів, сказаних мудрою тваринкою, одразу ж кинув на рахівниці й за допомогою арифметичного множення постановив таке:
«Понеже бідна Мурашка має тільки одну жменю зерна, як сама призналась у тому добровільно, до того ж, крім зерна, нічого більше не вживає, а в пані Свині, навпаки, є ціла діжка, в якій жмень триста з третиною, то за всіма правилами здорового глузду…».
– Не те ви рахували, пане Воле! – перебила його промову Мурашка. – Начепіть окуляри та киньте на рахівницю видатки проти прибутків…
Справа зайшла в суперечку, і її перенесли у вищий суд.
Не мале те, чого для потреб вистачає. А достатність і багатство – одне й те саме.
Байка 10
Дві Курки
Трапилося якось дикій Курці залетіти до свійської.
– Як ти там, сестрице, у лісах живеш? – спитала домашня.
– Так, як і інші лісові птахи, – відповіла дика. – Той же Бог, який годує зграю диких голубів, і мене живить.
– Так вони ж і літати добре вміють, – мовила хазяйка.
– Твоя правда, – сказала дика, – і я по тому ж самому повітрю літаю й задоволена крилами, що дав мені Бог…
– А от цьому вже, сестрице, я ніколи не повірю, – сказала до-мосідка, – бо я сама можу перелетіти хіба що он до того сараю.
– Не перечу, – відповіла дика, – але й на те, голубонько моя, зважте, що ви з малих літ, як тільки народились, зволите у дворі гній розгрібати, а я день у день вправляюсь у літанні.
Багато хто, коли сам чогось зробити не в змозі, й іншим у тому віри не йме. Безліч є таких, які, розніжившись, розучились ходити пішки. З цього видно, що як практика без сродності марна, так і сродність стверджується працьовитістю. Навіщо знати, як робиться справа, коли ти до неї не звик? Пізнати не важко, важко звикнути. Наука і звичка – одне й те саме. Вона живе не в знанні, а в діянні. Знання без діла – це мука, і діло без природи теж. Ось чим різняться знання й наука!
Байка 11
Вітер і Філософ
– О, щоб тебе чорт узяв, клятий!..
– За що ж ти мене
