річ, ти, братику, нас не любиш, коли не хочеш у наш стан вступати й бути ножем.
– Якби я гострити не годен був, – сказав Брусок, – то не зрікався б пристати на вашу раду й стан. А тепер я тим самим вас люблю, що не хочу бути вами. Я ж бо знаю, що, ставши ножем, ніколи стільки один не пере ріжу, як усі ті ножі й мечі, що їх я за життя перегострю. А в наш час на Бруски велика скрута.
Приходять у світ і ті, які не хочуть ані військової служби, ані сім’ї, щоб інших вільніше було заохочувати до розумної чесноти, без котрої всякий стан є недійсний.
Байка 13
Орел і Черепаха
На дубі, що над водою схилився, сидів собі Орел, а поблизу Черепаха проповідувала своїй братії таке:
– Хай воно пропаде, те літання… Наша покійна прабаба, дай Боже їй царство небесне, навіки пропала, як видно з переказів,[10] через те, що почала було навчатися в орла цієї триклятої науки. Сам сатана її вигадав…
– Слухай ти, дурепо! – перервав її проповідь Орел. – Не через те загинула твоя премудра прабаба, що літала, а через те, що взялась до цього не по природі. А літання завжди не гірше за повзання.
Марнославство й насолоди потягли багатьох у стать, протилежну їхній природі. І тим гірше їм буває, чим вища стать; мало кого народила мати, наприклад, до філософії чи до ангельського життя.
Байка 14
Сова і Дрізд
Як тільки вгледіли птахи Сову, так і почали навперебій скубти.
– А чи не прикро вам, пані, – спитав її Дрізд, – що без жодної вашої провини на вас нападають? Чи не дивно це?
– Анітрохи не дивно, – відповіла Сова. – Вони й поміж себе те саме завжди чинять. А щодо прикрості, то я її терплю, бо хоч сороки з воронами та граками мене й скубуть, але орел і пугач не чіпають; та й афінські громадяни мене шанують.
Краще бути в любові й пошані в одного розумного й добродушного, ніж у тисячі дурнів.
Байка 15
Змія і Буфон
Коли Змія скинула навесні линовище, побачив її Буфон.
– Як ви, пані, помолоділи! – вигукнув він із подивом. – Яка тут причина? Скажіть, будь ласка.
– Я вам охоче відкрию свій секрет, – мовила Змія. – Ходімо зі мною. І повела Буфона до тієї тісної щілини, крізь яку вона з великим трудом пролізла й усе старе дрантя із себе здерла.
– Ось, пане Буфоне! Будьте ласкаві пролізти крізь оцей вузький прохід. Аяк тільки пролізете, тієї ж миті оновитесь, залишивши весь непотріб по той бік…
– Та що це ти, задушити мене тут хочеш?! – скрикнув Буфон. – Навіть коли мені й пощастить сюди пролізти, то з мене ж усю шкуру здере…
– Прошу не гніватись, – сказала Змія, – але, крім оцього, іншого шляху туди, де я побувала, нема.
Що кращим є добро, то більшим же трудом окопане воно, неначе ровом. Хто труда не докладе, до добра не перейде.
Байка 16
Жаби
Ідеться про вже згадувану байку Езопа «Орел і Черепаха».
