як світла й духу віри, так і най-солодшого миру з душевним спокоєм, і палає полум’ям власних своїх печалей […]
Байка 25
Лев і Мавпи
Лев спить навзнак і, коли спить, дуже схожий на мертвого. Тож юрба всіляких Мавп, вважаючи його мертвим і наблизившись до нього, почала стрибати й глумитися, забувши страх і повагу до свого царя. А як прийшов час прокидатись зі сну, Лев ворухнувся. Тоді Мавпи, які прийшли до нього одним шляхом, сімома шляхами розсипались. А найстарша з них, прийшовши до тями, сказала:
– Наші предки ненавиділи лева, та лев і нині лев, і повік-віки.
Лев – це образ Біблії, на яку повстають і яку ганять мудреці-кумирники. Вони гадають, що вона мертва й говорить про мертві стихії, не розуміючи того, що в її тлінних образах сховане вічне життя […]
Описувачі звірів кажуть, що лев, як народиться, то лежить, наче мертвий, поки батько не розбудить його жахливим риком. А це він робить на третій день. Чи ж можна знайти прекрасніший образ для цієї божественної книги?
Байка 26
Щука і Рак
Щука, натрапивши на солодку поживу, жадібно її проковтнула. Аж раптом відчула сховану в ласощах вудку, що зав'язла в її нутрощах. Рак це запримітив здалеку й на другий день, побачивши Щуку, спитав:
– Ачого це ви, пані, такі невеселі? Куди подівся ваш кураж?
– Не знаю, брате, сумно чогось. Думаю, щоб розвеселитись, попливти з Кременчука в Дунай. Дніпро щось набрид.
– А я знаю причину вашого суму, – сказав Рак. – Ви проковтнули вудку. Тепер вам не допоможе ні бистрий Дунай, ні плодоносний Ніл, ні веселовидий Меандр,[23] ні золоті крильця.
Рак каже щиру правду. Без Бога й за морем лихо. А мудрій людині весь світ батьківщина. Скрізь і завжди їй добре. Вона не збирає добро по місцях, а має його всередині себе. Воно їй – сонце в усякий час і скарб в усіх краях […]
Байка 27
Бджола і Шершень
– Скажи мені, Бджілко, чого ти така дурна? Ти ж бо знаєш, що плоди твоєї праці корисні не так тобі, як людям, а тобі часто ще й шкодять, приносячи замість винагороди погибель, проте не перестаєш здуру збирати мед. Багато у вас голів, та всі безмозглі. Певно, ви без пуття закохані в мед.
– Ти великий дурень, пане раднику, – відповіла Бджола. – Мед любить їсти й Ведмідь, а Шершень теж лукаво його дістає. І ми могли б по-злодійському добувати, як часом наша братія й робить, коли б ми тільки їсти любили. Але нам куди більша втіха збирати мед, аніж їсти його. Для цього ми рожденні й будемо так робити, допоки нашого віку. А без цього навіть жити в достатку меду для нас найлютіша смерть.
Шершень – це образ людей, які живуть крадіжкою чужого й родились тільки на те, щоб їсти, пити тощо. А Бджола – це герб мудрої людини, яка трудиться в сродному ділі. Чимало Шершнів нерозумно
Меандр (Мендерес) – річка в Малій Азії.
