програму, яка визначала головні засади стосунків із Московською державою. Гетьман наголошував на збереженні козацького устрою, Військо Запорозьке мало право вільного вибору гетьмана, у незмінному вигляді зберігалася вся територіально-адміністративна система козацької держави, знов-таки, представники Московії не мали права втручатися в діяльність місцевих органів влади.
Віктор Брехуненко: «Коли ми подивимось на цю угоду, то ми побачимо не приєднання, не возз’єднання, а угоду двох рівноправних суб’єктів. Один із них, Московія, бере під свій протекторат інший, тобто Українську державу. Цар бере під протекцію гетьмана і бере на себе зобов’язання дотримуватись усіх прав і привілеїв, якими до цього часу користувалися козацтво, шляхта, міста, православна церква і так далі. Ми там не побачимо жодного пункту, який навіть натякав би на вмонтування України в політичне тіло Московії».
Отже, правовий аналіз «Прохання до царя Олексія Михайловича» дає підстави стверджувати, що Хмельницький домагався збереження за Україною прав фактично незалежної держави зі своїм урядом, політично-правовою системою, соціальною структурою суспільства, армією, адміністративним поділом тощо. Таким чином, на основі Переяславської угоди гетьман намагався створити своєрідну конфедерацію України та Московського царства. Для Москви такі стосунки чаїли потенційну небезпеку. Більш розвинена у військовому плані козацька держава в перспективі могла поглинути постординську Московію. Однак часу на це у Хмельницького вже не було.
Богдан Хмельницький помер у 1657 році. Припускають, що його отруїли. Відомо, що до однієї з доньок гетьмана сватався польський шляхтич, на сватанні вони випили по чарчині, відтоді Богдан і занедужав. За іншою версією, Богдана отруїли московити. Хто насправді причетний до смерті українського володаря – невідомо. Невідомо, і де покоїться тіло гетьмана. Після смерті його забальзамували, і воно, для прощання з народом, іще місяць лежало у труні в одній з чигиринських церков. Згодом Хмельницького поховали в родинній усипальниці Іллінської церкви, яку він сам збудував. У 1664-му році, згідно з версією Чернігівського літопису, наказний гетьман війська польського Стефан Чарнецький захопив Суботів, наказав витягти тіло Богдана, спалити його та вистрілити попелом із гармати. За іншими версіями, козаки перепоховали гетьмана десь у підземеллях Богданової гори в Чигирині.
Аби не допустити усобиць у боротьбі за гетьманську булаву, Богдан Хмельницький перед смертю запропонував проголосити гетьманом свого сина, Юрія. Це гетьманування тривало місяць. У свої шістнадцять Юрій Хмельницький не зміг дати ради складній внутрішній і ще складнішій зовнішньополітичній ситуації. 23 серпня 1657 року Юрій зрікся влади, а гетьманська булава перейшла до рук генерального писаря Івана Виговського – досвідченого поміркованого політика, котрий добре розумів, у якому становищі перебувала гетьманська Україна.
Після смерті Богдана
