Брехуненко: «Цю тактику пробував свого часу ще Богдан Хмельницький, починаючи від 1648 року. Він зумів подолати вади козацької збройної машини, коли брак надійної кінноти не давав змоги козакам вести наступальні військові дії проти польського війська, в основі якого була кіннота. Власне, через це програвали всі попередні козацькі повстання, а за рахунок татар Богданом Хмельницьким ці прогалини були компенсовані, і поляки були в шоці… Вони не могли знайти адекватної відповіді на ці кроки…»
Другий етап війни тривав із середини грудня 1658-го до другої половини березня 1659-го.
Уся зима й перша половина березня 1659 року минули в постійних сутичках гетьманських і московських військ у прикордонних районах та періодичних – під Києвом. Під час походу гетьманському уряду вдалось відновити контроль над більшістю територій зазначених полків. Але остаточної перемоги Виговський домогтися не зміг, оскільки під московським контролем залишалось близько десяти українських міст.
Третій етап війни (кінець березня – початок серпня 1659 року) почався з походу в Україну московської армії на чолі з князем Трубецьким.
Рік 1659-й, 18 квітня. Московське військо підходить до Конотопа – стратегічно важливого міста на українському прикордонні в районі Путивля. У війську було близько сімдесяти тисяч осіб.
У Конотопі тоді перебувала найбоєздатніша на Лівобережжі частина гетьманських військ – три козацькі полки (Ніжинський, Чернігівський та Кальницький) на чолі із Сіверським наказним гетьманом Григорієм Гуляницьким.
У травні 1659 року, щоб розширити підконтрольну росіянам територію, Трубецькой регулярно відправляє рейдові загони проти гетьманських військ: двічі під Борзну (московські війська «місто Борзну штурмом узяли, і висікли, і випалили»), у район міст Хорол, Говтва та під Ніжин.
«Ідея Великого князівства Руського пов’язала українську державність зі спадщиною Київської Русі. Разом з тим українська еліта адаптувала до своїх потреб концепцію Йова Борецького про походження козацтва з середовища дружинників київських князів» (Інститут української археографії ім. М. С. Грушевського. «Гадяцька унія 1658 року»).
18 квітня 1659 року московське військо увійшло в село Підлипне, за кілька верст від Конотопа. Гарнізон Конотопа складали три козацькі полки під командуванням полковника Гуляницького; у селі Попівка, за три версти від Конотопа, стояли сім тисяч татар. 19 квітня рейтерські та стрілецькі полки московитів змусили татар відступити з Попівки, не давши змоги з’єднатися з гарнізоном Гуляницького. Намагаючись завадити цьому, з Конотопа вийшли козаки і стали шикуватися в бойові порядки, однак, зваживши на чисельну перевагу московитів, без бою повернули в місто. 20 квітня ворожі війська підступили до самого Конотопа.
В історичних джерелах наводяться різні дані щодо чисельності московських військ під Конотопом. Їхня кількість коливається
