війська Пожарського, не надіславши йому допомоги; спішно зняв облогу Конотопа і наказав відступати. Козаки й татари три дні переслідували ворога – аж до московського кордону, – однак так і не змогли остаточно знищити. Тікаючи, царські війська втратили левову частку артилерії, бойові знамена, скарбницю й обоз. Згідно з попередніми домовленостями, усі трофеї та полонені мали дістатися татарам. Усупереч узвичаєним правилам, хан наказав своїм воїнам знищити полонених. За різними даними, татари стратили близько п’ятнадцяти тисяч московитів.
Віктор Горобець: «Відомо, знову ж таки, ще Сергій Соловйов свого часу писав, що, коли цар довідався про поразку, якої зазнав князь Трубецькой під Конотопом, було віддано наказ про підготовку… виїзду царського двору із Москви, хотіли перебратись у непрохідні землі за Волгою, до Ярославля мали виїхати. Москву почали терміново зміцнювати, укріплювати, копати рови, тому що справді боялися, що після такої втрати, втрати найбільш боєздатної, після паніки, яку спричинила ця втрата, і Виговському, і кримському хану Мехмеду Четвертому до снаги буде дійти до Москви і заволодіти Москвою…»
На підступах до Москви зчинилася паніка, поміщики кидали свої маєтності і разом із селянами тікали під захист міських мурів. Нашвидкуруч формувались додаткові загони для захисту Москви на випадок облоги. Страх і невпевненість московитів віщували найгірше. Проте хвилювання царя виявилися передчасними. Через складну політичну ситуацію в Україні Виговський так і не зміг повторити похід гетьмана Петра Сагайдачного на Москву. Татари змушені були повернутися до Криму, оскільки на їхні поселення вчинили напад загони запорозького отамана Івана Сірка.
Віктор Брехуненко: «Але, на жаль, крупномасштабного походу на московські землі в козаків і татар не вийшло. І не вийшло з двох причин. Перша з них – ключова. Удар в спину завдав кошовий отаман Іван Сірко, який здійснив похід до Перекопа, і татари змушені були відійти. Хан Мухамед Гірей дав команду татарам відходити, і вони пошарпали вже до цього часу московське прикордоння, Білгородщину, Курщину і так далі, але на Московію, шлях на яку був практично відкритий, татари не пішли».
Напади Івана Сірка на татарські улуси змусили хана терміново повернутися додому, залишивши гетьману лише кілька тисяч вояків. Це завдало потужного удару по планах Виговського. Одночасно захитались позиції гетьмана в Україні. Лівобережні полковники розчарувались у ратифікованих польським сеймом умовах Гадяцького договору, з яких було викреслено положення про Велике князівство Руське, і хитнулися в бік військово-політичного союзу з Москвою. Таким чином, збройна перемога у війні закінчилась політичною капітуляцією після неї. Остаточні політичні підсумки війни, які суперечили воєнним результатами, було закріплено в нових «Переяславських статтях» 17 жовтня 1659 року.
Парадокс, але, програвши війну, Росія досягла більшості цілей, поставлених на її початку: ввела війська в головні
