жовтня 1967, Нант. Франція – Бельгія 1:1 (37ʹ Клайссен 0:1, 84ʹ Ербе 1:1).
22 листопада 1967, Брюгге. Бельгія – Люксембург 3:0 (62ʹ Тіо 1:0, 66ʹ Клайссен 2:0, 76ʹ Тіо 3:0).
23 грудня 1967, Париж. Франція – Люксембург 3:1 (42ʹ, 47ʹ, 53ʹ Любе – 0, 2:0, 3:0, 85ʹ Клейн 3:1).
Група 8. 130 тисяч розчарованих шотландців
Відбір на європейський чемпіонат у восьмій групі став ні чим інакшим, як розіграшем Чемпіонату Великобританії. Зараз подібне досить важко собі уявити, але в п’ятдесятих, та і шестидесятих роках ця схема влаштовувала як самих британців – одна з їхніх збірних отримувала гарантоване місце в наступному колі змагань, – так і усю іншу Європу, оскільки отримати в суперники по групі родоначальників футболу означало суттєво зменшити свої шанси на успіх.
Потрібно відзначити, що на відміну від інших груп, де розклад матчів складався за домовленістю сторін з урахуванням кліматичних умов, розкладів внутрішніх чемпіонатів і так далі, на Британських островах ігри проходили в визначені дні за круговою системою. Основними конкурентами, як і передбачалося, для англійців стали шотландці. І хоча горяни почали турнір не дуже упевнено (нічия в Кардіффі була здобута на передостанній хвилині, а перемога вдома над збірною Північної Ірландії виявилася мінімальною), інтригу закрутив матч на лондонському стадіоні «Уемблі». 15 квітня 1967 року у присутності ста тисяч глядачів шотландці, що назвали потім цей матч «наш Кубок світу», виграли у збірної Англії 3:2. Варто зазначити, що тренер англійців Альф Рамсей виставив на цю гру точнісінько той склад, який приніс команді перемогу над збірною ФРН у фіналі недавнього Чемпіонату світу.
Після гри стадіон «Уемблі» піддався справжньому погрому: на поле прорвалися шотландські фани, які розірвали сітку і розламали ворота на сувеніри. Ще й більше того, багато ентузіастів забирали з собою шматки дерну з поля, на якому їхня команда перемогла ненависних англійців, що носили у той час звання чемпіонів світу. З цього приводу у Володимира Висоцького є пісня, героєм якої є Роберт Мур – зірка «Вест Гему» і збірної Англії, в якого на сувеніри «зірвали шляпу» і «одгризли годинник».
Захват перемогою, а можливо, зайва самовпевненість зіграли проти збірної Шотландії в наступному матчі. Шотландці програли у Белфасті (0:1) і знову опинилися серед тих, хто має наздоганяти. І знову доля путівки в чвертьфінал повинна була вирішуватися в особистій зустрічі, цього разу в Глазго. Цей матч увійшов до історії розіграшів Кубка Європи як найвідвідуваніший. Згідно з офіційними даними, на ньому було присутньо 134 тисячі 461 глядач. Яке ж було їхнє розчарування, коли гості з півдня не лише відкрили рахунок, але і практично усю гру змогли спокійно стримувати атаки шотландців. Максимум, чого добилися горяни – це зрівняти рахунок. Чемпіони ж світу продовжили свою переможну ходу за Кубком Європи.
22 жовтня 1966, Кардіфф. Уельс – Шотландія 1:1 (77ʹ Дейвіс 1:0, 86ʹ Лоу 1:1).
22 жовтня 1966, Белфаст. Північна Ірландія – Англія 0:2 (40ʹ Хантів 0:1, 60ʹ Пітерс 0:2, видалений Фергюссон 89ʹ).
16 листопада 1966, Глазго. Шотландія – Північна Ірландія 2:1 (9ʹ Ніколсон 0:1, 35ʹ Леннокс 1:1, 40ʹ Мердок 2:1).
