турніру, була введена лише у 1980 році, коли число команд-фіналістів зросло до восьми. У шестидесятих же все було навпаки: місце проведення фінального турніру визначалося жеребкуванням серед команд, що потрапили в півфінал. Таким чином, стартувавши восени 1966-го у відбірковому циклі, італійці могли лише мріяти, що прийматимуть фінал. До цього їм треба було зіграти ще немало важких матчів.
2 листопада 1966, Бухарест. Румунія – Швейцарія 4:2 (8ʹ Дридя 1:0, 11ʹ – пен., 25ʹ, 38ʹ – пен. Фраціле 2:0, 3:0, 4:0, 53ʹ Кінцль 4:1, 70ʹ Одерматт 4:2).
26 листопада 1966, Неаполь. Італія – Румунія 3:1 (7ʹ Добрин 0:1, 30ʹ Маццола 1:1, 43ʹ ДіПаолі 2:1, 67ʹ Маццола 3:1).
3 грудня 1966, Нікосія. Кіпр – Румунія 1:5 (31ʹ Піридис 1:0, 49ʹ Дридя 1:1, 51ʹ Луческу 1:2, 65ʹ, 74ʹ Фрациле 1:3, 1:4, 82ʹ Дридя 1:5).
22 березня 1967, Нікосія. Кіпр – Італія 0:2 (76ʹ Доменгіні 0:1, 88ʹ Факетті 0:2).
23 квітня 1967, Бухарест. Румунія – Кіпр 7:0 (4ʹ Луческу 1:0, 15ʹ Мартинович 2:0, 24ʹ Думітріу 3:0, 47ʹ Іонеску 4:0, 52ʹ, 77ʹ Думітріу 5:0, 6:0, 86ʹ Іонеску 7:0).
24 травня 1967, Цюріх. Швейцарія – Румунія 7:1 (12ʹ Кінцль 1:0, 15ʹ, 32ʹ Квентін 2:0, 3:0, 47ʹ, 59ʹ Блаттер 4:0, 5:0, 63ʹ Одерматт 6:0, 66ʹ Кінцль 7:0, 70ʹ Добрин 7:1).
25 червня 1967, Бухарест. Румунія – Італія 0:1 (81ʹ Бертіні 0:1).
1 листопада 1967, Козенца. Італія – Кіпр 5:0 (12ʹ, 22ʹ Маццола 1:0, 2:0, 46, 55, 59ʹ Ріва 3:0, 4:0, 5:0).
8 листопада 1967, Лугано. Швейцарія – Кіпр 5:0 (30ʹ Блаттер 1:0, 41ʹ Кінцль 2:0, 55ʹ Блаттер 3:0, 56ʹ – пен. Дюрр 4:0, 72ʹ Одерматт 5:0).
18 листопада 1967, Берн. Швейцарія – Італія 2:2 (34ʹ Квентін 1:0, 66ʹ Ріва 1:1, 68ʹ Кінцль 2:1, 85ʹ – пен. Ріва 2:2).
23 грудня 1967, Кальярі. Італія – Швейцарія 4:0 (3ʹ Маццола 1:0, 13ʹ Ріва 2:0, 45, 67ʹ Доменгіні 3:0, 4:0).
17 лютого 1968, Нікосія. Кіпр – Швейцарія 2:1 (9ʹ Папайоту (автогол) 0:1, 22ʹ Аспру 1:1, 46ʹ Пападопулос 2:1).
Група 7. Закручений сценарій в «групі смерті»
Після вдалого виступу Люксембурга в попередньому розіграші Кубка Європи від нього чекали сюрпризів і в цьому турнірі. І хоча піддані Великого герцогства так і не змогли протиставити трьом грандам європейського футболу своїх хоч скількись серйозних аргументів, посильний внесок в з’ясування чвертьфіналіста від своєї групи вони все ж таки внесли.
Збірні Франції, Бельгії і Польщі, по черзі виграючи один у одного, очолювали гонку, змагаючись в тому, хто більше заб’є Люксембургу. Першими оступилися поляки, що не добилися проти команди цієї маленької країни нічого більшого, ніж нульова нічия. Розохочені цією невдачею, вже в наступному матчі футболісти збірної Польщі рознесли бельгійців, не стільки допомагаючи собі, скільки конкурентам-французам. Розв’язка настала восени 1967-го. І знову невдахою виявилася слов’янська команда: поляки програли вдома Франції 1:4. Слабкою розрадою для симпатичної і результативної польської дружини стала виїздна перемога над бельгійцями 4:2.
Фактично матч за перше місце в групі відбувся в Нанті 28 жовтня. Французи грали удома, мали запас очків і домашню гру проти Люксембурга в найближчому майбутньому. Бельгійцям же необхідно
