збірної. Перед своїми ж уболівальниками фіни вирішили зіграти зі збірною СРСР у відкритий футбол. Ось тільки на рівних протистояти радянській збірній вони змогли лише до середини першого тайму. Надалі підопічні Якушина бігали швидше, били влучніше – 5:2 в активі команди Країни Рад. Здобувши чотири перемоги поспіль, наші футболісти відправилися в Австрію, де перемогою над місцевою збірною повинні були зняти усі питання по кваліфікації на Чемпіонат Європи, та ще і першими серед усіх команд континенту. Проте замість тріумфу команду Якушина чекала скромна, але дуже болюча поразка 0:1.
Що тут почалося в радянській збірній, потім у федерації і у результаті виплеснулося на сторінки газет! Виявилось, що увечері перед грою ряд футболістів вирішили «вжити», а молода зірка збірної Анатолій Бишовець доніс на товаришів «куди потрібно». В результаті в коридорі віденського готелю захисник бакинського «Нафтовика» Казбек Туаєв напав на Бишовця з кулаками, і сутичку вдалося погасити лише втручанням представників тренерського штабу.
В результаті Туаєв був відрахований з команди і більше ніколи в неї не викликався, а Бишовець вийшов на поле пліч-о-пліч з Банішевським і Стрєльцовим, яких саме і підозрювали в порушенні режиму, але взаємодії між форвардами не було.
Ще одним «винуватим» після гри виявився Йожеф Сабо. Вірніше, не він, а його бутси. За словами головного тренера Михайла Якушина, київський динамівець самовільно, без узгодження з керівництвом збірною взув на гру новий комплект бутсів, шпильки на яких були розташовані «неправильно», через що зазвичай реактивний і непоступливий Сабо «весь час падав» і «програв всі протистояння». Керівництво федерації узяло усі ці пояснення «на олівець», але з оргвисновками не поспішало.
Греки, які після такого результату стали прямими конкурентами збірної СРСР, приймали радянську дружину вдома, маючи матч в запасі. Потрібно визнати, що, відчуваючи усю важливість моменту, радянська збірна провела матч зібрано, задовольновшись лише одним забитим м’ячем (він на рахунку киянина Численка), але змогла зберегти свої ворота недоторканими. Перемога вивела збірну СРСР в чвертьфінал.
Останній матч цієї групи нічого не вирішував – австрійці приймали греків заради формального заповнення таблиці. Проте і він увійшов до історії – командам не судилося довести гру до фінального свистка. За нічийного рахунку і украй грубої гри греки буквально напали на головного арбітра матчу Геру з Угорщини. Колотнеча, в якій взяли участь практично повні склади команд, перейшла на трибуни, де дві тисячі грецьких фанатів накинулися на сусідні сектори з австрійцями. Досить сильно постраждали також і малочисельні правоохоронці. Міжнародний конфлікт із цього приводу вирішили не роздувати, а гру, що не була вирішальною, не догравати, а залишити, як є. Це єдиний матч в історії чемпіонатів Європи, так і не дограний до кінця.
2 жовтня 1966, Гельсінки. Фінляндія – Австрія 0:0.
