Божественна комедія. Аліг'єрі Данте

      І привітання мовили свої,

      І посміхнувся мій учитель милий.

      100 Усі тримались, як близькі мої,

      І, розуміючи високу шану,

      Я шостим став у велетнів сім’ї.

      103 Отак ішли до світлого ми стану

      Й поважно мову про таке вели,

      Про що розповідать пізніше стану.

      106 Під благородний замок ми прийшли,

      Який сім раз оточували стіни,

      Й джерельні води навкруги текли.

      109 Долаючи, мов суходіл, струмини,

      Дістались двору ми крізь сім воріт

      І вздріли свіжу зелень луговини,

      112 В очах у мешканців горів привіт,

      У постатях ласкава сяла милість,

      А в тихій мові – лагідності світ,

      115 Зійшли ми вкупі на горбка похилість

      В такому світлі, що змогли вочу

      Оглянуть мовчазну дібров журливість.

      118 Великі, до яких в думках лечу,

      Вщасливили мене своїм собором,

      Що й досі ще від захвату тремчу.

      121 Я вздрів Електру в натовпі прозорім,

      І Гектора, й Енея розрізнив,

      І Цезаря в броні, з шулічим зором.

      124 Каміллу і Пентесілею вздрів

      По другий бік та ще царя Латина,

      Який з Лавінією там сидів.

      127 Вздрів Брута я й дружину Коллатіна,

      Корнелью, Марцію та Юлью – всіх.

      А осторонь – самого Саладіна.

      130 І, перевівши зір очей своїх,

      Побачив я, що вчитель всіх, хто знає,

      Сидить в сім’ї філософів значних.

      133 Всяк дивиться, всяк шану виявляє.

      З ним обіч був Сократ, а там Платон,

      І Діоген своє тут місце має.

      136 Тур Демокріт, що ввів случай в закон,

      Фалес, ким славилась бібліотека,

      І з Емпедоклом Геракліт, Зенон.

      139 Вздрів якостей досліджувача грека

      Діоскоріда, – тут же був Орфей,

      Ще й Туллій, Лівій, мораліст Сенека,

      142 І геометр Евклід, і Птолемей,

      І Гіппократ з Галеном, Авіценна,

      І Аверроес, цей тлумач ідей.

      145 Тяглася їх гірлянда незліченна,

      Та хай про це хтось інший розповість,

      Бо тема й так у мене широченна.

      148 І двох співців позбавилося шість,

      Бо враз мене вожай мій знаменитий

      Од мирних лук, де всіх розважив гість,

      151 Туди повів, де нічому світити

      ПІСНЯ П’ЯТА