запам’ятайте: це конвульсія. Ви дохнете. Останнє слово буде за нами.
Полковник задоволено посміхнувся. Оте «сатана» для нього – найвища нагорода. Так, він сатана. А якщо точніше – Мефістофель. Справжній Мефістофель. Без сентиментів. Усілякі там балачки про якесь добро чи зло не для нього. Подай людям їсти, любитися, ненавидіти, і вони будуть поклонятися тобі. Мудрі правителі завжди виховували у народу ненависть: то до чужого бога, то до чужої ідеї. А для справжніх мужів є інші категорії. Це – сила і воля. Їм і належить мати владу.
– Леонід! – в голосі полковника метал, воля, і роздратування. – Завтра театр почне готувати до постанови вашу п’єсу. – Він виділив «вашу», і всі зрозуміли: намагається розділити Леоніда і Костянтина.
Власне, уже розділив. Леонід підійшов до полковника і протягнув руку.
– Давайте перепустку.
– У п’єсі має бути виражена прихильність до нової влади.
– До побачення! – Леонід поспішно вийшов.
– Я говорив, що ти станеш зрадником! – крикнув навздогін Степан. – Пане полковнику, а мені? Що ви мені пообіцяєте?
– Тобі нічого. Ти робитимеш на нас і так… або зовсім не будеш робити. Йди спати. Пане професоре, – звернувся до Братишина, – треба розмістити декого на ніч.
– Тут не готель, полковнику.
– О, не турбуйтесь. Одну ніч можна переспати і на підлозі… Можливо, для когось це буде останнім комфортом…
Він бачив, що люди розгубились, і лиш деякі тримаються з гідністю. Це його не просто тішило, це приносило насолоду, блаженство, психічний оргазм.
Серед тих, хто не відчував себе наляканим був композитор Марко Пилипович Василишин, який написав музику до Біблії. У цьому гігантському музичному творі, що повинен виконуватись кожної неділі протягом року, синтезовано усі види і жанри музично-сценічного мистецтва. Про «Створення світу» критика писала, що це смерть музики, бо це її останнє слово… Нема рації писати далі – краще не буде. Однак наступного дня після виконання «Вигнання з раю» одна газета заявила: це народження музики, бо це перше її слово. Вся історія музики – лише школа для Марка Василишина. Він – основоположник нової гармонії, нової мелодії, нового драматичного конфлікту. Музична громадськість розділилась на два табори: тих, що визнавали композитора геніальним, і тих, що лаяли, називали Неовагнером, Вбивцею прекрасного, і навіть плагіатором. У «Створенні світу» використано Прелюдію ре мажор Баха, причому, у транскрипції Стоковського, правда, інструментовка ускладнювалась шумами синтезатора, що створювало незвичайний ефект. Василишина звинувачували у святотатстві – Бог співає, – в розпущеності – в пробудженні свідомості Єви вбачали дешеву еротику, нарешті, твір називали бездарним. Пристрасті кипіли. Друзі ставали ворогами, чоловік і жінка нерідко стояли у ворожих таборах, що впливало на їхні стосунки. Але на всі вистави квитки розпродані заздалегідь за неймовірно високими цінами.
Характерним для музики Василишина є динамізм, боротьба пристрастей до майже фізичного відчуття,
