на середину зали.
– З вашого дозволу я вимкну. – Він клацнув кнопкою, по-солдатськи повернувся, стукнув каблуками, випнув груди і урочисто сказав:
– Я – представник нового уряду.
На нього не звернули уваги. У всякому разі не відреагували, не виявили зацікавленості чи поваги і це було страшенно образливо. Він рішуче підійшов до телефону і набрав номер.
– Товаришу генерал, полковник Паскудний до виконання обов’язків приступив… Так… Усі?.. Зрозуміло. – Паскудний поклав трубку і оглянув залу поглядом переможця.
– Присутні тут підлягають тимчасовому арешту. Я призначений комендантом вілли. Відмова підкоритись мені розглядатиметься як порушення комендантської години.
– Це, треба гадати, гра? – спитав хтось жартома.
– Правда, не зовсім кумедна, – додав адвокат. – Де ваші повноваження, полковнику?
– Ось. – Полковник показав червону книжечку.
– Документ не має юридичної сили, – сказав адвокат, оглядаючи посвідчення, – оскільки він виписаний завтрашнім числом.
– Адвокате! – Паскудний зневажливо глянув на нього. – Що ви верзете! Зараз по всіх містах патрулюють танки, батеери та особливі загони. Один з них неподалік. Оце і є юридична сила. Може порадите викликати? Через п’ять хвилин будуть.
– Застосування сили – це демонстрація безсилля, – спокійно відповів адвокат.
– Попрошу без дискусій, зневажливо, через зуби кинув полковник. – Хто підтримає новий уряд або виявить до нього лояльність, може бути вільним.
– Але ж ми не знаємо програми… нового уряду, – примирливо сказав хтось.
Той ще не договорив, а Паскудний зрозумів: один наш.
– Благо народу нашої країни – ось програма. А шлях реалізації обговорюватиметься разом з вами… – Пане професоре, я прошу вас першого підтримати нову владу і переконаний, вашу точку зору поділять і гості. – Полковник сказав це так, ніби сумніву щодо позиції професора у нього не було.
– Ні, шановний полковнику. Влада, яка утверджується силою, є незаконною. Я визнаю лиш ту, яку обиратиму на демократичних засадах. – Братишин говорив тихо. Так, що його ледве почули. Але відразу всі зрозуміли, що потрапили в халепу: тепер доведеться або підтримати професора і накликати на себе немилість нової влади, або – цей переворот, а це значить, відступитися від господаря… якому зовсім недавно так гаряче аплодували…
– Цей переворот – злодійська акція. Його не можна визнати. – крикнув хтось із гурту, а полковник підняв руку.
– Панове, спокійно. Обговорювати бути чи не бути оновленню в країні не варто. Воно уже є. Від вас вимагається лиш формальна підтримка. Для вашого ж блага… – Він зробив паузу. – Говорите: «вибраний народом». Так, ніби ви або ваші предки справді обирали коли-небудь… за винятком… отих злодіїв, шахраїв,
