Нi.
Дмитро. Чого б же вона зосталася, не знаєш ти?
Пашка. Може, коло матерi…
Дмитро. Хiба погiршало?
Пашка. Боронь боже!
Дмитро. Так чого ж? Мати ж i встають уже, та й Степанида коло їх ночує; Катрi б слiд i розважитись чим-небудь: аж змарнiла…
Пашка. А тобi дуже шкода Катрi?
Дмитро. Атож!
Пашка. Так що, якби, крий боже, вона вмерла…
Дмитро. Господи! Хiба Катря слаба? Може, лiкар казав? Не затаюй, Христа ради!
Пашка. Як ти її любиш!
Дмитро. Довго ти будеш з мене жили тягти? Кажи все! Вкинула вогню, так печи разом!
Пашка. Заспокойся! Катря нiчим не слаба, — здорова; то я так хотiла тiльки спитати, чи ти б її нiколи не забув?
Дмитро. Бога ти не боїшся жартувать таким словом; та ти все їдно, що ножа менi у серце встромила та й повернула ще тричi!
1-а дiвчина (до Євстрата). Як побивається за Катрею!
Євстрат. А Катрi про його, може, й думки нема.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
