А пан тодi що скаже, то й мусять. Поки, вельможний пане, отого хлопа не взяв у лещатах, то вiн, вибачайте, як швиню борсається; а як його з чуприном тримаєсь, то воно робиться, жвиняйте, таке мняке, як вiск; хоч до рани клади!
Iван Андрiйович. Добре, добре, Шльомо! Перекажеш вiд мене це Степану. О, ти в мене добрий зух!
Шльома. Жартує пан. А я таки, правду казати, жнаю, як того хлопа обiйти; раз у раз ж ним у корчма гешефти ружнi веду; то треба — хитро. От я вельможному пану скажу, що як їх прикрутити добре штрапами та толокою, то можна буде отi кучугури з пiском їм слiчно[24] продати, взяти гiт[25]. грошi! Хе-хе-хе!
IIван Андрiйович. О? Оце б штука була дуже ползительна. Ти, Шльомо, розкинь тут своїм жидiвським розумом, то будеш мати десять процентiв.
Шльома. Цц-цц-цц! Далiбуг, антик буде! Тiльки, пане, коли б нам не пошкодив навчитель.
Iван Андрiйович. Який? Оцей кудлатий Павло?
Шльома. Вiн. Часом бачу — на вулицi шепоче, а то й коло корчма… Воно розтлумаче, то й буде ферфал мiт ганцен[26] постройка.
Iван Андрiйович. Доброго гостя привезла нам панi! Одгодували, а вiн так дякує! От якби накрити, велике б спасибi було! Безштанько чортовий! Се вiн, се його дiло i за жнива; люде були як люде, а тут, дивись, — сколотились!
Шльома. Шьо мужик? — клямка, кавалок жалiзо, а його вчать!
Iван Андрiйович. Треба цiй школi кiнець положити: годi iграшок!.. А що, як нащот грошей?
Шльома. Ох, таке тепер на свiтi, цур йому! Нiхто нiкому не вiре… цц-цц-цц! Далiбуг!
Панi з Павлом проходять мляво через кiн. Iван Андрiйович з Шльомою одходять далi i жваво балакають.
Вихід VIII
Iван Андрiйович, Анна Петрiвна, Павло i Жозефiна.
Анна Петрiвна. Така тоска, нудота… нерви розбитi. Тiльки ви менi хоч трохи помагаєте; хоч почитаєте, слово розумне почую…
Павло. Вам би краще було тiльки перележати в покої, а ви шпацiруєте.
Анна Петрiвна. Чисте повiтря… Там от в холодку приляжу. Прочитайте що-небудь! Взяли Авдєева «Подводный камень»?
Павло. Та взяв. (Набiк). От причепилась потороча!
Проходять далi.
Iван Андрiйович (до Шльоми). Так поїдь-таки, поїдь, розстарайся, бо менi аж-аж треба!
Шльома. Слухаю, пане! (Пiшов).
Жозефiна виходить з другого боку, смутна.
Iван Андрiйович (зуздрiвши). А! Мамзель! Мамзель!
Жозефiна. Ах, се фi сама!.. Я шкаль madamе.
Iван Андрiйович. Чого ви такi смутнi? Ходiть побалакаємо!
Жозефiна. Qu'est-ce-que c'est![27] баляка?
Iван Андрiйович. Хе-хе-хе! Парле… парле…
Жозефiна. Оui? Баляке?
Iван Андрiйович. Та йдiть-бо, сядемо тут та гарненько, любенько i поговоримо.
Жозефiна. Мне не мошна… очень трудно, Ьiеn difficile…[28].
Iван
Слiчно — гарно (польськ.)
Гiт — хорошi (евр. з нiм.)
Ферфал мiт ганцен — пропала вся… (євр. з нiм.)
Що означає (франц.)
Дуже важко (франц.)
