людини більш варіативна, а нижчі тварини діють у межах жорсткої системи патернів та мають незначну кількість «спускових гачків».
4
Можливо, діти так часто кажуть «я зробив це, тому що… тому», пояснюючи свою погану поведінку, саме через те, що вони інтуїтивно відчувають надзвичайну силу, яку мають над дорослими прості слова «тому що». Читачі, які бажають ознайомитись із систематичним викладенням експерименту зі ксероксом та його концептуалізацією, можуть звернутися до книги Langer (1989).
5
Інформацію щодо світляків Photuris та риб-собачок див. у Lloyd (1965) і Eibl-Eibesfeldt (1958) відповідно. Ці створіння знані експлуататори, але навіть їх перевершили жуки з родини стафілінів. За допомогою різних «спускових гачків», зокрема запаху і дотикання, жуки змусили два види мурашок захищати, доглядати та годувати їх, наче вони – мурашині личинки, а взимку обігрівати як дорослих мурашок. Мурашки відповідали механічно на оманливі «спускові гачки» жуків та вважали, що стафіліни – такі ж мурашки, як вони. Коли жук потрапляв всередину мурашника, він відповідав на гостинність господарів тим, що поїдав яйця та молодих комах, але жодна мурашка не намагалась знищити шкідника (Hölldobler, 1971).
6
Результати дослідження Kenrick і Gutierres (1980) попереджають: нереалістичні зображення красивих людей у популярних медіа (наприклад, акторів, актрис, моделей) можуть спричинити невідповідну оцінку та незадоволення зовнішністю справжніх та імовірних партнерів для романтичних стосунків. У пізніших роботах автори поглиблюють свою концепцію та стверджують, що сприйняття зображень гіперсексуальних оголених тіл (наприклад, у журналах «Плейбой» та «Плейгерл») змушує людей уявно применшувати сексуальну привабливість свого подружжя або наявного партнера (Kenrick, Gutierres, and Goldberg, 1989).
7
Формальний опис випадку з листівками див. Kunz і Woolcott (1976).
8
Існують суспільства, у яких правило взаємного обміну формалізовано у вигляді ритуалу. Наприклад, у деяких частинах Пакистану та Індії поширений звичай Вартан Бхаджі (Vartan Bhanji) – інституціалізована традиція обміну подарунками. Коментуючи Вартан Бхаджі, Гоулднер (1960) зауважує: «Важливо, що ця система не дозволить людині не виконати свої зобов’язання. Наприклад, після закінчення весільного бенкету господарі дарують гостям цукерки. Відрахувавши необхідну кількість, господиня може сказати: «Ці п’ять – твої «, маючи на увазі: «Я повертаю тобі те, що ви давали мені раніше «, потім вона додає ще кілька цукерок, промовляючи: «А ці – мої «. Наступного разу вона отримає при нагоді «свої «цукерки і отримає ще декілька понад це, які пізніше поверне, і так далі».
9
Цитата з Leakey and Lewin (1978).
10
Повне обговорення питання див. Tiger and Fox (1971).
11
Опис експерименту див. Regan (1971).
12
Див. Mauss (1954).
13
Сюрприз або несподіване прохання саме по собі є чудовим інструментом для отримання згоди. Люди часто відповідають згодою на несподіване
