великій кількості на Санта-Моніку, створивши аварійну ситуацію на дорозі. Наступного року чимала порція риби випала з неба у дворі Луїса Касторіно у Форт-Борті, який потім зізнався, що був дуже наляканий цим дощем, бо вирішив, що його походження – надприродне. Цікаво, що в Індії та Австралії рибні дощі йдуть так часто, що газети вже не вважають їх сенсаційною новиною. Один австралійський натураліст, Гільберт Вітлей, навіть випустив список з п’ятдесятьох рибних дощів на шостому континенті за один, 1972, рік. Туди ввійшли падіння гольців коло Кресси, креветок біля Сінглтона, карликових окуньків поблизу Хейфілде і неідентифікованих прісноводних видів, що випали на приміські райони Брісбена. Серед ракоподібних, які час від часу падають з неба, найчастіше трапляються краби.
Коли з неба падають тварини, які мешкали у місцевості, де стався фротскіс, це ще можна пояснити. Але іноді на дощових хмарах подорожують і «чужинці». Скажімо, в Північній Дакоті в жовтні 1949 року випав дощ із саламандр, які в цих краях не водяться. А офіційні особи в Японії також не змогли пояснити появу на березі Сензумара (Ошима) туші п’ятимісячного слона. Ретельні дослідження встановили, що на борту літака не було помираючих слонів, а в японських зоопарках не виявлено їхньої пропажі.
Інколи фротскіс переносить і інший «вантаж», і тоді на землю падає… м’ясо. Відомий випадок, коли тонни шматків чорного висушеного м’яса впали на ранчо Лос-Нієтос-Тауншир, Каліфорнія. Це сталося 9 серпня 1869 року. Ті, хто вивчає подібні явища, також добре знають повідомлення про цілий вагон м’яса (звичайно, без вагона), розкиданого по пагорбах графства Ват, Кентуккі, 3 березня 1876 року. Ці й інші, подібні до них численні випадки описані в «Книзі проклятих» американського ученого Чарлза Хое Форта, який був невтомним колекціонером паранормальних подій. За своє недовге життя він зібрав сотні відомостей про такі явища, що відбулися в другій половині ХІ – на початку XX століття.
Чи можна пояснити всі ці події чимось іншим, а не надприродними причинами? Дехто гадає, що можна. Але складно уявити собі, як вітри сортують рибу за видами, а жаб – за розміром. Крім того, разом з рибами ніколи не випадає нічого іншого – мулу, наприклад, чи водоростей. Очевидці не згадують і про солоні дощі – а саме такі повинні супроводжувати падіння мешканців моря.
Іноді сюрпризи фротскісу нагадують невдалу спробу телепортації. Скажімо, 25 листопада 1961 року в місті Елізабеттон (Теннессі) з неба впала тонна поліетиленової плівки (зазначимо, що ніякого літака поблизу не було). Сотні кілограмів пластику вкрили навколишні лани. Заступник шерифа Пол Нідіффер повідомив, що величезне прозоре простирадло не мало ні форми, ні початку, ні кінця, який можна було знайти. Ні він сам, ні його помічники не відшукали ні написів, ні ярликів. Федеральне авіаагентство в Кноковіллі нічого не додало до розгадки, і практичні фермери, розрізавши на шматки, використовували плівку для накриття стогів сіна і грядок з паростками тютюну. А 19 лютого 1965 року в Блумсбері (Пенсільванія) йшов дощ із малесеньких
