і перенесення різних предметів на великі відстані є характерною властивістю смерчів. Людей і тварин вони можуть перенести на 4-10 км, а менших за розміром істот – на десятки, а то й сотні кілометрів. Першим незвичайний дощ із живих створінь описав грецький історик Атенеус за двісті років до нашої ери: «Жаб випало так багато, що, коли жителі побачили, що в усьому, що вони варять і жарять, і у воді для пиття є жаби, що не можна поставити ногу на землю, не роздавивши жабу, вони втекли». Не дивно, що давні греки відчули панічний жах, зіткнувшись з «живим» дощем: усе надзвичайне в ті часи здавалося знаменням, яке передвіщало страшні події. Цікаво, що описання подібних дощів знайшло своє відображення в літературі набагато раніше, ніж описання ураганів, бур і смерчів. Їх ще можна було якось пояснити, а ось фротскіс і досі залишається однією з незбагненних загадок нашої планети.
Один із недавніх випадків «живого дощу» був зареєстрований у 2000 році у Великій Британії. Свідками його стали мешканці прибережного селища в графстві Норфолк. Шістдесятирічний Фред Ходкінс спочатку просто не повірив своїм очам: «Риба падала просто з неба. У мене весь сад був завалений рибою. Усі рибки виглядали «свіженькими», начебто щойно «вийшли» з моря». За даними Британського метеорологічного бюро, за кілька днів до незвичайного явища над Північним морем бушував торнадо. Напевно, саме він і «прихопив» з моря рибок, згодом подарувавши жителям селища непоганий улов. Бували так само випадки, коли смерч миттєво висмоктував воду з ріки, так що оголювалося вкрите мулом дно, чи морську воду разом з величезною кількістю медуз.
Поблизу селища Мішкино був зареєстрований ще більш вражаючий випадок: там на голови зляканих селян посипалися з неба не тільки риби, а ще й тушки общипаної домашньої птиці. Після «розслідування» виявилося, що смерч «випив» до дна кілька розташованих навколо села озер, втягнувши в себе близько сотні домашніх качок і гусей з молодими виводками. Через день-два їх знаходили з відкрученими головами і лапками та повністю общипаними. Причина такого вражаючого, на перший погляд, явища проста. Річ у тім, що в основі пташиного пір’я, у шкірі містяться своєрідні повітряні мішечки. Різко знижений тиск повітря в зоні смерчу призвів до того, що повітряні мішечки вибухнули і пір’я розлетілося.
Та покласти всю провину за незвичайні дощі на торнадо вчені не можуть. Іноді фротскіс трапляється в зовсім безвітряну погоду, коли ніяких жахливих смерчів поряд не спостерігається. Але найголовніше – це надзвичайна вибірковість незвичайних дощів. Фротскіс ніби спеціально сортує в повітрі риб до риб, жаб до жаб, водорості до водоростей… Наведемо лише кілька прикладів.
Двадцять четвертого жовтня 1987 року британські газети «Дейлі міррор» і «Дейлі стар» надрукували повідомлення про те, що над містом Страудом пролився незвичайний дощ з рожевих жаб. Тисячі бідолах попадали на тротуари і квапилися сховатися в струмочках і садах. А за два тижні до цієї події подібні рожеві жаби у великій кількості відвідали Сайренчестер. Цих земноводних оглянув
