завдяки цьому супутнику на нашій планеті існують припливи і відпливи в морях і океанах. А ось про те, що припливні хвилі пробігають також по твердій поверхні, відомо не всім. «Земні припливи», що їх можуть зафіксувати тільки спеціальні прилади, викликають деформацію всього твердого тіла Землі (поверхня при цьому може підніматися на 50 сантиметрів!). Проте, завдяки великому розміру нашої планети, ми цих хвиль не відчуваємо.
До речі, грузинські фахівці вирішили з’ясувати, наскільки сильний зв’язок між місячними фазами і коливаннями літосфери Землі. Учені ретельно вивчили документальні свідчення, що охоплюють майже дев’ятсотлітній період. З’ясувалося, що в Закавказзі найдужчими і найбільш руйнівними були ті катаклізми, що збігалися з повнею. При цьому Місяць і сам страждає: зв’язок між тектонічними процесами на нашій планеті та супутнику є двобічним. Тому наступного дня після підземних поштовхів на нашій планеті в одному з місячних кратерів чомусь починають світитися гази. Дивні явища спостерігаються практично після кожної природної катастрофи. Крім того, Місяць теж частенько «трясе». До речі, кількість коливань грунту і вивержень вулканів на нічному світилі різко зростає вже напередодні землетрусів на Землі й відразу ж після них. Учені припустили: супутник планети відіграє роль дзеркала, що чутливно реагує на будь-які зміни гравітаційних і магнітних полів Землі.
Ще одна особливість, помічена фахівцями, полягає в тому, що напередодні підземних поштовхів погода в «аварійному» районі псується. Звичайно там, де незабаром відбудеться катаклізм, відбуваються великі перепади атмосферного тиску, починаються інтенсивні затяжні опади. А найсильніші струси грунту, як правило, супроводжуються гуркотом грому. При цьому небо може бути зовсім ясним…
На те, що напередодні підземних поштовхів поведінка деяких видів живих істот змінюється, люди звернули увагу вже давно. Історичні хроніки, розповіді очевидців, сучасні спостереження фіксують цікавий факт: перед великими землетрусами деякі мешканці морських глибин піднімаються на поверхню. Наприклад, перед страшною катастрофою 1923 року в Токіо один із японських іхтіологів знайшов на місцевому пляжі, на мілководді, «вусату тріску». Бідолашна мешканка великих глибин так роздулася, що нагадувала повітряну кульку… Через два дні в цьому районі в результаті могутнього катаклізму загинули понад 150 000 чоловік. Коли в 1933 році до рук біологів потрапив глибоководний вугор, що його піймали рибалки на мілинах у районі Одвара, фахівці заговорили про наближення землетрусу. Їхній прогноз виправдався того ж дня: кілька годин по тому сильний підземний поштовх струсонув усе тихоокеанське узбережжя Японії. До речі, у Країні ранкового сонця дуже давно використовують живі «прилади», що провіщають підземні поштовхи, – один із видів маленьких рибок. Уже за кілька годин до початку катастрофи ці мешканки акваріумів починають метатися по своєму «будинку». Цікавість японців до можливості пророкувань катастроф цілком зрозуміла: територія їхньої країни є суцільною
