хвиль сягала 30–40 метрів. Вони знищили прибережні міста і дороги на островах Ява і Суматра. Населення найближчих до вулкана островів повністю загинуло. Хвиля цунамі за кілька годин досягла Франції і Панами, поблизу берегів Південної Америки швидкість її поширення становила 483 км/год. Загальна кількість жертв виверження Кракатау перевищило 40 тисяч людей.
Вибух Кракатау – не єдина трагедія, пов’язана з вулканічною активністю. Навесні 1902 року гору Монтан-Пеле (Лису гору), яку протягом багатьох років вважали погаслим вулканом, зненацька струснув могутній вибух. Але ж на той час на її схилах виросло місто Сен-П’єр! Серія вибухів призвела до того, що на стінках вулканічного конуса з’явилися тріщини. З них вирвалися чорні вогнедишні хмари. Восьмого травня одна з них за кілька хвилин знищила Сен-П’єр. У місті залишилася живою тільки одна людина: мешканець підземної тюремної камери дістав серйозні опіки, але вижив. Загинуло близько 28 000 жителів. Врятувалися тільки ті, хто встиг відплисти далеко від берега. Кораблі, що стояли неподалік від пристані, були знищені вогнем або перекинуті, вода в гавані закипіла. Виверження Монтан-Пеле припинилося лише в жовтні.
Вулкан Безіменний благополучно «проспав» багато сотень років. Правда, після пробудження в 1955 році він «повівся» з людьми досить коректно, не поховавши всю округу під шаром лави і попелу відразу, а попередивши про свої наміри заздалегідь гуркотом, димом і здриганнями грунту. Лише через рік він «порадував» жителів Камчатки страшним виверженням.
У 1973 році на Курилах раптово «збожеволів» вулкан Тятя, що його вважали майже погаслим. Але особливо здивував фахівців ісландський велетень Хельгаффель. Свій «показовий виступ» він влаштував у тім же 1973 році. До цього конус перебував у спокої понад 7000 років.
Що ж є причиною вивержень? Ось що думають з цього приводу фахівці. Земна кора, як ви розумієте, тверда. Так само, як і розташована під нею верхня мантія. Далі в глиб землі температура через кожні 33 метри підвищується на один градус. У підсумку на глибині кількох десятків кілометрів вона сягає показників, яких достатньо для того, щоб розплавити гірські породи. Однак тиск, що перешкоджає цьому, теж зростає одночасно з температурою. Таким чином, уся система надр перебуває в хиткій рівновазі. Коли вона порушується в результаті переміщень у корі і верхній мантії, на великих глибинах тверда речовина стає рідкою. Так виникає вогнище. З нього по найближчому жерлу на поверхню підіймається магма, перенасичена парами води, кислот і газами лава. Якщо шлях ще не прокладений, розпечена речовина із силою пробиває перешкоду, спричиняючи вибух. Спочатку стовп пари і попелу викидає високо нагору тверді вулканічні продукти – шматки шлаків, пемзи, пісок, вулканічні бомби і лапіли («камінчики»). Це супроводжується гуркотом і гулом, громовими розкатами і спалахами блискавок. Вулканічні бомби утворюються з ледь вичахлих, укритих кіркою шматків лави, що їх піднімають, відриваючи від основної маси, гази. Такі «снаряди» можуть бути від
