Крім того, магма може народжуватися й у самій земній корі, на глибині всього кількох кілометрів.
Лавові потоки для людини є дуже небезпечними, позаяк, рухаючись, знищують усе на своєму шляху. Подеколи цій небезпеці можна запобігти, хоча зробити це складно. На Гавайських островах під час виверження гіганта Мауна-Лоа (1924) з цією метою літаки скинули шість тонн бомб у витоки лави. Лавові тунелі зруйнувалися, і вогнедишний потік завернув убік від міста Кволо. А в 1973 році, під час виверження Хельгаффеля на ісландському острові Хеймаей, «вогненну ріку» упродовж багатьох тижнів поливали з водометів холодною морською водою. Від такої водної процедури зовнішні шари потоку охололи, утворивши тверду захисну плівку. Але подібні заходи можливі лише при невеликих виверженнях. У випадку з пробудженням ісландського вулкана Лакі (1783) вони б не мали сенсу: тоді тільки один потік був завдовжки 100, а завширшки 30 кілометрів! А «ріки», якими час від часу «поливає» Сицилію грізна Етна, знищують багато населених пунктів. Наприклад, потік, що його викинула вона 1969 року, мав ширину понад 500 кілометрів.
Крім лави, при виверженні вулканів утворюються ще й грязьові потоки, що мають страшну силу. Вони виникають тоді, коли на велику площу, вкриту снігом, випадає гарячий попіл і розпечене дрібне каміння. Могутні і бурхливі потоки, що виникли при швидкому таненні снігу, мчать униз, завдаючи великих руйнувань. Наприклад, при виверженні вулкана Безіменний на Камчатці грязьові потоки ринули річкою Велика Капиця і змили все на своєму шляху упродовж 90 кілометрів.
Підземна кузня Гефеста зажила слави не тільки завдяки виверженням вулканів. Ще одним лихом, яке греки приписували богу-реміснику, а японці – величезному дракону, є землетруси. Землетрус, можливо, найстрашніше з усіх стихійних лих, що його зазнає людство. Страшне «тремтіння землі» забрало величезну кількість життів, зруйнувало безліч міст і селищ, а іноді воно знищувало цілі держави.
Сьогодні фахівці вже мають можливість заздалегідь поставити, так би мовити, діагноз місцевості, визначивши, чи можливі в ній землетруси, і якщо так, – то якої сили. Але сказати, коли саме в конкретному районі відбудуться підземні поштовхи, учені досі не можуть.
Причиною землетрусів є тектонічні зрушення в надрах планети. У глибинних шарах Землі накопичується велика кількість тепла. Водночас поверхня Землі постійно «обігріває» світовий простір, сама при цьому охолоджуючись. Тому верхні шари планети стискаються, зменшуючись у розмірах. Це призводить до того, що різні ділянки земної кори відчувають різний тиск і час від часу починають рухатися.
Речовина, з якої складається мантія Землі, теж не залишається незмінною: через високі температури вона переходить з одного стану в інший, змінюючи об’єм, що теж є причиною переміщень у надрах. На виникнення землетрусів впливає також сила ваги. Адже Земля складається з порід різної питомої ваги. Важкі породи тяжіють до ядра, а легші – до поверхні Землі.
Землетруси
