Він захищається від присуду зі зброєю в руках. Але його переймають біля монастиря Сан Сальві і вбивають. – XXIV. Генріх Люксембурзький безуспішно облягає Флоренцію, потім умирає в Буонконвенто (1313). – XXV. Флоренція потрапляє на 5 років під владу Роберто, короля Неаполітанського, війна з Угуччоне закінчується його поразкою. Місто скидає владу короля Неаполітанського і робить барджелло Ландо да Губбіо, якого за його жадібність і лютість виганяють. Нові реформи. – XXVI. Війна флорентійців з луккійцями на чолі з Каструччо Кастракані. Рада добрих мужів. – XXVII. Нобілі в самому місті і вигнанці пробують знову зруйнувати Флоренцію. – XXVIII. Нові політичні установи. – XXIX. Флорентійці, рушивши на Каструччо, зазнають поразки біля Альтопашо. – XXX. Готьє, дук Афінський, являється у Флоренцію як намісник Карла, дука Калабрійського. Нові установи в державі. Створюються дві ради: одна з 300 пополанів, друга з 250 грандів і пополанів, перша дістає назву Ради народу, друга – Ради комун. – XXXI. Людовік Баварський. Німці вдираються в Лукку. Смерть Каструччо. Повінь у Флоренції. – XXXII. Змова Барді і Фрескобальді викрита і придушена. – XXXIII. Флорентійці купують Лукку, але Лукка переходить під владу Пізи. – XXXIV. Змова з дуком Афінським, щоб заволодіти флорентійською Синьйорією. – XXXV. Народ проголошує дука Афінського дожиттєвим володарем Флоренції (1342). – XXXVI. Його невдале правління. – XXXVII. Його виганяють (1343). – XXXVIII. Багато міст і земель, приналежних до Флоренції, повстають, проте флорентійці своїми розумними діями зуміли зберегти своє панування. – XXXIX. Місто поділяється на картьєри, на чолі кожної картьєри має бути три члени Синьйорії, натомість число членів Синьйори збільшено до 12: 8 членів Синьйори, чотири пополани і чотири гранди. Сутички між народом і грандами, внаслідок чого останні були вигнані з палацу і влада залишилася в руках народу. – XL. Виступ Андреа Строцці на підтримку грандів. – XLI. Народ після кривавої сутички з грандами повністю їх громить. – XLII. Новий порядок у державі. Народ поділяється на людей маєтних, середніх достатком і немаєтних. Маєтні висувають двох членів Синьйорії, з середнім достатком – трьох і немаєтні – теж трьох; гонфалоньєр же призначається з кожного з них по черзі. Пам'ятний чумний мор у Флоренції, про який розповів Боккаччо (1348).
І
Серед великих і дивовижних звершень, старожитнім республікам і князівствам притаманних і тепер забутих, заслуговує на увагу звичай закладати скрізь нові землі й нові міста. Бо ніщо так не варте діяння доброго державця або добре упорядженої республіки, а також більшого пожитку для будь-якої провінції, ніж закладини нових земель, де люди дістають змогу надійно оборонятися і порати безпечно свої лани. Колись робити це було легко, бо старожитні мали звичку посилати в краї підбиті чи безлюдні нових мешканців – утворюючи так звані колонії. Завдяки цьому не лише виростали нові краї, але звитяжцеві було легше правити підбитими землями, пустовщина залюднювалася, і людність провінції розселялася по ній краще. А це вело до того,
