на блакитноволосого пáнка, що був прив’язаний до стовпа дротами, подібними до струн. Руки бранця були заведені назад, а щиколотки зв’язані. Його обличчя витягнулося від болю і страху.
Серце Клері гупало в грудях, та вона, схилившись, дісталася найближчої бетонної колони й виглянула з-за неї. Дівчина спостерігала за світловолосим хлопцем, що ходив туди-сюди, склавши руки на грудях.
– Ти й досі не сказав мені, чи є тут іще хтось із ваших, – сказав він.
«Хтось із ваших? – Клері здивувалася. – Про що це він?» Можливо, вона нарвалася на якусь гангстерську війну?
– Не розумію, про що ти, – зболеним, але зухвалим тоном відповів бранець.
– Він про інших демонів, – долучився до розмови брюнет. – Ти чудово знаєш, хто такі демони, правда?
Прив’язаний до стовпа юнак щось прошепотів.
– Демони, – повільно вів далі блондин, виписуючи слово пальцем у повітрі, – релігією визначаються як мешканці пекла, слуги сатани. Та, на нашу думку, це може бути будь-який злий дух, що походить з-за меж нашого рідного виміру.
– Досить, Джейсе, – сказала дівчина.
– Ізабель має рацію, – погодився високий. – Урок семантики або демонології тут нікому не потрібний.
«У них дах поїхав, – подумала Клері. – Зовсім здуріли».
Джейс підвів голову та посміхнувся. Його трохи несамовитий рух нагадав Клері левів із документального фільму, який вона колись дивилася на каналі «Дискавері». Великі кішки так само піднімали свої голови, вдихаючи запах жертви.
– Ізабель з Алеком вважають, що я забагато говорю, – довірливо повідомив він полоненому. – Ти теж так думаєш?
Хлопець не відразу відповів. Його губи прошепотіли якусь лайку.
– Можу поділитися інформацією, – сказав він. – Я знаю, де зараз Валентин.
Джейс глянув на Алека. Той знизав плечима.
– Валентин уже давно в землі, – сказав Джейс. – Ця істота грається з нами.
Ізабель відкинула волосся з обличчя.
– Вбий його, Джейсе, – сказала вона. – Це створіння нічого нам не скаже.
Джейс здійняв руку, і Клері побачила тьмяний блиск леза. Воно було навдивовижу прозорим, чистим, мов кришталь, і гострим, як уламок скла. Руків’я оздоблене червоними каменями.
Полонений глибоко вдихнув.
– Валентин повернувся! – крикнув він, намагаючись послабити пута. – Увесь пекельний світ це знає. Я це знаю. Я можу розповісти вам, де він…
Раптом крижані очі Джейса спалахнули люттю.
– Клянуся ангелом, щоразу, коли ми ловимо одного з ваших виродків, він стверджує, що знає, де тепер Валентин. Та ми теж у курсі. Він у пеклі. І ти, – Джейс міцніше стиснув ножа. Край леза спалахнув вогнем, – зараз приєднаєшся до нього.
Клері не могла більше витримати. Вона вибігла з-за колони.
– Стійте! – вигукнула вона. – Ви не маєте права.
Джейс
