що кожна панівна в галактиці цивілізація несе відповідальність за свою чорну діру і зародження в ній наступного Всесвіту. Своєю чергою, Всесвіт утворюється під час вибуху в дірі, показником чого є два потужні промені чистої енергії, які викидаються назовні з полюсів діри. Проте, як відомо, для того, щоб Всесвіт народився, панівна цивілізація неодмінно має вчинити певну дію.
– Саме наша чорна діра мусить незабаром вибухнути… – переконливо сказав хлопчик, який уважно слухав Велфарія. – Може доречно зв’язатися з іншими панівними цивілізаціями в інших галактиках і запитати, що вони робили і як все це відбувалося у них?
– Це можливо, – втрутилася Злата, – але, за всіх універсальних принципів побудови і функціонування простору, весь парадокс удосконалення полягає саме в тому, що кожна цивілізація отримує абсолютно неповторний для інших досвід та унікальні знання з інформаційного поля.
Злата зауважила, як син зніяковів.
– А можна докладніше? – попросив він тихо.
Велфарій сів поруч із хлопчиком і обійняв його однією рукою.
– Що ти відчуваєш? Що зараз у тебе на душі? – поцікавився він у малюка.
– Позитивні емоції задоволення, – дитина прислухалася до себе. – Радість.
– Чому?
– Тому що я розмовляю з вами, гуляю з мамою… – він запитливо глянув на маму: – Ще й тому, що завтра ми з тобою вирушаємо з Кордісу милуватися табанами…
– Наразі ти виробляєш позитивний заряд, – зазначив Велфарій. – Патрієць, подібно іншим різноманітним формам високоорганізованої свідомості, володіє унікальною силою, яка в майстерних руках і за еволюційного застосування є найціннішим інструментом для самовдосконалення. Коли ти відчуваєш позитивні або негативні емоції, а точніше кажучи – настрій, то неодмінно створюєш особливі, відповідні до обставин, частинки, які здатні передавати свій позитивний або негативний заряд таким же частинкам навколишнього простору.
– Які мають нейтральний заряд… – уточнив хлопчик.
– Так, – Велфарій пояснював далі: – Отож якщо джерело частинок негативного заряду рухається в просторі від точки «А» до точки «Б», то заряд частинок точки «А» за певний час набуде нейтрального, а заряд частинок точки «Б» – негативного значення. Утім, на практиці не все так просто. Бо кількість частинок, які отримали належний заряд, здатна також безпосередньо впливати на концентрацію іншої матерії у Всесвіті – свідомості.
– Гніваєшся – отже, генеруєш частинки з негативним зарядом, – малюк демонстрував неабияку сумлінність. – Потім такий стан вони передають частинкам простору, збільшуючи кількість негативного заряду. А потім вони нищать таку матерію, як свідомість.
– І тому це призводить до її деградації, – лагідно поставила логічну крапку Злата. – У цьому полягає ще один парадокс вдосконалення: аби свідомість динамічно розвивалася, їй потрібна біологічна матерія, яка володіє емоціями.
– Утім, необхідно пам’ятати, що процес розвитку містить
