для іншої – зло. Те, що ми тобі щойно розповіли, – це загальні принципи організації та функціонування для всього простору. Проте досвід, отриманий цивілізацією у вигляді накопичених знань разом з моральною складовою, може застосовуватися геть по-різному.
– Дивись, – перехопив естафету Велфарій, – ось найпростіший приклад. Для представника однієї цивілізації слова з тексту молитви матимуть позитивне значення і, безсумнівно, під час їх проголошення викличуть у нього відповідні емоції. Далі вступає в дію загальний принцип зарядності, внаслідок чого він відчуває зростання сили і, за певних умов, звісно, нових знань. А для представника протилежної цивілізації слова молитви можуть виявитися джерелом негативних емоцій – внаслідок чого він морально спорожніє, а стан здоров’я погіршиться.
– Тому що частинки з негативним зарядом знищують не тільки свідомість, а й інші види матерії, а саме – біологічну?
– Правильно. Проте свідомість – передусім…
Усі замовкли, а Велфарій замислився. Злата ще ніколи не бачила такої величезної напруги думок, як та, що відбивалася на його обличчі.
– Останнім часом я нерідко помічаю, що ти намагаєшся приховати хвилювання… – сказала вона, перервавши тривале мовчання і приязно поклавши руку йому на плече.
Велфарій підвів очі і збентежено усміхнувся:
– Мені вже час до Центру космології…
– Веле! Дай мені відповідь, будь ласка, ще на одне питання!
– Запитуй, – сказав він.
– Як на твою думку: чи може інформаційне поле існувати без простору?
Центр космології, як структурна одиниця, входив у склад Інституту науки. Інститут містився в величезному будинку найдивовижнішої архітектури: від самої землі здіймалися до неба три гігантські вигнуті металеві колони, що охоплювали собою п’ять поверхів-будівель трапецієподібної форми. Центри поверхів пронизував вертикальний трубчастий канал з окремими ліфтами, що з’єднували між собою приміщення різних рівнів. Поверхи з усіх боків прикрашала розкішна рослинність із духмяними візерунками рідкісних квітів. Верхівки трьох колон тримали на собі оглядовий майданчик, всередині якого містилася оранжерея, де кожен мав змогу відпочити на самоті. Звідти відкривалася широка панорама на навколишні пейзажі: Кордіс звідусіль оточували віковічні ліси і прекрасні луки. Сонце вже прихилялося до виднокраю, і його промені полум’яніли на білому облямуванні верхівок дерев і зеленому листі, що майоріло аж до небосхилу. Вечоріло…
Патрія, четверта планета бінарної зоряної системи, кружляла довкола двох зірок-компаньйонок. А період обертання навколо своєї осі характеризувався значною швидкістю. Тож на планеті в певні періоди року ночі майже не наставали внаслідок їх швидкоплинності. Коли одне сонце заходило за небокрай, друге ще кілька годин світило. Шістдесят відсотків планети займав суходіл, решту поверхні вкривала вода. Переважно – озера та річки. Гори зустрічалися досить часто, пустель і посушливих місць
