style="font-size:15px;"> – Він подає мало знаків, що хоче одружитися зі мною, – сухо завважила я. – Навряд чи можна вважати, що мене вшанували під час коронації. Нас немає на королівській баржі.
– О, він нікуди не дінеться, – впевнено заявила вона. – Хочеться йому чи не хочеться одружуватися з тобою, парламент зажадає, щоб він це зробив. Він здобув перемогу в битві, але вони не визнають його королем, якщо тебе не буде поруч із ним. Він мусив це пообіцяти. Вони говорили з Томасом, лордом Стенлі, а він, як ніхто з чоловіків, розуміє, яка дорога веде до влади. Лорд Стенлі поговорив зі своєю дружиною, а вона поговорила зі своїм сином. Усі вони знають, що Генрих мусить одружитися з тобою, подобається це йому чи ні.
– А що як це не подобається мені? – Я обернулася до неї й поклала руки їй на плечі, щоб вона не могла вислизнути від мого гніву. – Що, як я не хочу бути небажаною нареченою, претенденткою на корону, завойовану через невірність і зраду? Ти зрозумієш мене, коли я тобі скажу, що моє серце перебуває в невідомій могилі десь у Лестері?
Вона не намагалася ухилитись від мене й дивилася спокійно на моє сердите згорьоване обличчя.
– Дочко моя, ти знала, що одружишся задля добра своєї країни і своєї родини. Ти виконаєш свій обов’язок як принцеса незалежно від того, де поховане твоє серце, від того, кого ти хочеш, а кого не хочеш, і я сподіваюся, ти матимеш вигляд жінки щасливої, коли робитимеш це.
– Ти одружиш мене з чоловіком, якому я бажаю смерті?
Усмішка не зійшла з її обличчя.
– Ти знаєш так само добре, як і я, що молода жінка дуже рідко має можливість одружитися з чоловіком, якого вона кохає.
– Ти одружилася саме так, – звинуватливо кинула їй я.
– Я мала глузд закохатися в короля Англії.
– Я також! – вихопився в мене крик.
Вона кивнула й лагідно поклала руку мені на потилицю, а коли я нахилилася до неї, вона поклала мою голову собі на плече.
– Я знаю, моя люба, я знаю. Ричарду не пощастило в той день, а раніше йому щастило завжди. Ти, звичайно, вірила в те, що він переможе. І я вірила в те, що він переможе. Я також поставила свої надії і своє щастя на його перемогу.
– Я справді повинна одружитися з Генрихом?
– Так, повинна. Ти станеш королевою Англії й повернеш нашій родині велич. Ти принесеш Англії мир. Це великі речі. Ти будеш щаслива. Або принаймні ти матимеш право здаватися щасливою.
Вестмінстерський палац, Лондон
Перша сесія парламенту Генриха заходилася працювати, перекручуючи закони Ричарда, викидаючи його підпис із законодавчих актів так само, як раніше вони зірвали корону з його шолома. Насамперед вони скасували всі звинувачення у зраді, висунуті проти прихильників Тюдорів, проголосивши себе невинними й вірними лише інтересам країни. Мій дядько герцог Сафолкський і його сини Джон та Едмунд де Ла Поль стали вірними Тюдорам і забули
