не запрошено, – коротко відказала моя мати.
– Хіба це не образа? Він повинен подбати, щоб Елізабет була там присутня!
Моя мати стенула плечима.
– А що як її там палко вітатимуть? Якщо вітатимуть і нас? – спокійно відказала вона. – Ти знаєш, як вітали б її люди, якби побачили. Ти знаєш, як лондонці люблять дім Йорків. Що, якби люди побачили нас і стали кликати мого племінника Едварда Воріка? Що якби вони освистали династію Тюдорів і стали славити династію Йорків? На його коронації? Він не піде на такий ризик.
– Але родичі Йорків там будуть, – нагадала Катерина.
– Твоя невістка Єлизавета змінила своє вбрання, коли її чоловік, герцог Сафолкський, знову перейшов на протилежний бік. Її син, Джон де Ла Поль, якого король Ричард назвав своїм наступником, попросив у Генриха пробачення, а отже, вони будуть там.
Моя мати кивнула.
– Вони там будуть, – підтвердила вона. – І я певна, вони служитимуть йому лояльно.
Моя тітка Катерина пирхнула від сміху, й мати теж не змогла втриматися від усмішки.
Я пішла шукати Сесилію.
– Тебе одружать, – коротко повідомила я. – Я чула розмову між нашою матір’ю та тіткою Катериною.
Вона зблідла.
– З ким?
Я відразу зрозуміла, що вона боїться, аби її знову не принизили одруженням із якимсь другорядним прихильником вторгнення Тюдорів.
– У тебе все буде гаразд, – сказала я. – Леді Марґарет залишається твоїм другом. Вона хоче одружити тебе зі своїм зведеним братом, сером Джоном Велсом.
Сесилія затремтіла, схлипнула й обернулася до мене.
– О, Лізі, я так боялася… Я так боялася…
Я обняла її за плечі.
– Я знаю.
– І я нічого не могла вдіяти. Коли наш батько був живий, вони мали звичай називати мене шотландською принцесою, бо мене мали одружити з королем Шотландії. А тоді мене опустили на рівень леді Скроуп! А потім я взагалі втратила ім’я! О, Лізі, я була несправедливою до тебе!
– До всіх, – нагадала я їй.
– Я знаю, я знаю…
– А тепер ти будеш віконтесою, – сказала я. – І не сумніваюся, що тобі буде добре. Леді Марґарет надає всі переваги своїй родині, а Генрих має сплатити серу Джонові борг вдячності за його підтримку. Він подарує йому новий титул і нові землі. Ти станеш багатою, станеш шляхетною, ти станеш родичкою її світлості матері короля, її напівневісткою і родичкою родини Стенлі.
– А що для наших сестер? Для нашої кузини Марґарет?
– Поки що нічого. Томас Грей, материн син, повернеться додому згодом.
Сесилія зітхнула. Наш зведений брат був для нас наче батьком. Він приєднався до нас у святилищі; щоб урятувати наших братів, улаштував таємну атаку на Тауер, потім служив при дворі Генриха у вигнанні, намагаючись підтримувати з нами зв’язок і весь час шпигуючи для нас. Коли мати переконалася в тому, що Генрих ворог, якого
