Двох убито, один помер, інших задушено газом.
Гребер утупився в нього поглядом.
– У концтаборі?
– У концтаборі, – відповів Йозеф ввічливо і спокійно. – Там чудове обладнання.
– А ви звідти втекли?
– Втік.
Гребер поглянув на Йозефа ще раз.
– Ви нас, мабуть, ненавидите? – сказав він.
Йозеф стенув плечима.
– Ненавидіти! Хто може дозволити собі таку розкіш! Ненависть робить людину необережною!
Гребер подивився у вікно, за яким на місці зруйнованого будинку здіймалася купа битої цегли. Слабке світло невеличкої гасової лампи, що горіла в кімнаті, здавалося, ще дужче потьмяніло. У кутку поблискував глобус, якого поставив туди Польман.
– Ви знов їдете на фронт? – співчутливо запитав Йозеф.
– Так. Їду воювати за те, щоб злочинці, які тут на вас полюють, іще якийсь час протрималися при владі. Можливо, вони ще встигнуть схопити вас і повісити.
Йозеф ледь кивнув, не зронивши ні слова.
– Я їду, щоб мене не розстріляли, – додав Гребер.
Йозеф нічого не відповів.
– Я їду, бо, якщо я дезертирую, моїх батьків і дружину схоплять, кинуть у табір або й уб’ють.
Йозеф мовчав.
– Я їду, знаючи, що мої аргументи – це не аргументи і заразом аргументи мільйонів таких, як я. Як ви повинні нас зневажати!
– Не будьте таким марнославним, – тихо сказав Йозеф.
Гребер здивовано звів на нього очі. Він нічого не зрозумів.
– Ніхто не говорить про зневагу, – пояснив Йозеф. – Лише ви. Чому це для вас так важливо? Хіба я зневажаю Польмана? Або тих людей, які мене переховують, щоночі ризикуючи власним життям? Чи я б іще жив, якби їх не було? Який ви наївний!
Він знову несподівано усміхнувся. Це була якась примарна усмішка, яка промайнула на його обличчі й безслідно зникла.
– Ми відійшли від теми, – сказав він. – Не треба багато говорити. І багато думати. Ще не пора. Це розслаблює. Спогади теж. Ще не настав час для всього цього. Коли загрожує небезпека, треба думати лише про те, як урятуватися. – Він показав на консерви. – Це справді допомога. Я її приймаю. Спасибі.
Він узяв банки і сховав їх за книги. Рухи його були на диво незграбні. Гребер помітив, що пальці в нього понівечені й на них немає нігтів. Йозеф завважив цей погляд.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
