чи немає в нього із собою візину – очі в нього геть почервоніли, – але він вирішив, що зараз не хоче з ним розмовляти. Він знову подивився туди, де стояла жінка з дитиною, яка заходилася від плачу. Спочатку йому здалося, що вона пішла. Потім він подивився вниз і побачив, що вона заповзає в спальний мішок здорованя, тримаючи дитину на грудях. Чоловік тримав мішок відкритим, щоб їй було зручніше. Немовля продовжувало скимліти.
– Ти що там, не можеш заткнути дитину? – ревнув чоловічий голос збоку.
– Хтось мусить зателефонувати до соціальної служби, – додав жіночий голос.
Том подумав про Тіну в такому віці, уявив її тут, цього холодного досвітнього ранку, і придушив у собі бажання крикнути чоловікові й жінці, щоб вони заткнулися… Або, ще краще, натовкти комусь пику. Зрештою, вони ж усі разом тут стоять, хіба не так? Уся ця юрба бідолах і невдах.
Плач зробився тихіше, затих.
– Напевно, годує його, – сказав Тодд і стиснув собі груди, показуючи.
– Так.
– Томмі?
– Чого тобі?
– Ти ж знаєш, що Еллен втратила роботу?
– Дідько, ні, нічого про це не знав. – Він удав, що не помічає страху, написаного на обличчі Тодда. І вологого блиску в його очах. Можливо, це через випивку або холод. А можливо, і ні.
– Їй сказали, що покличуть назад, коли все владнається, але вони й мені те саме говорили, а я вже півроку шукаю роботу. Я перевів у готівку страховку. Ці гроші вже закінчилися. Знаєш, скільки в мене в банку залишилося? П’ятсот доларів. Знаєш, на скільки вистачить п’ять сотень, якщо буханець хліба в «Крогер»[2] коштує бакс?
– Ненадовго.
– У яблучко, трясця тобі. Я мушу щось отримати тут. Повинен!
– Отримаєш. Ми обидва отримаємо.
Тодд смикнув підборіддям у бік здорованя, який наразі стояв над мішком, немов охороняючи його, аби ніхто випадково не наступив на жінку й дитину, що тулилися всередині.
– Думаєш, це чоловік і дружина?
Про це Том не думав. Тепер замислився.
– Можливо.
– Отже, обидва без роботи. Якби це було не так, хтось один залишився б із дитиною вдома.
– Можливо, – заперечив Том, – вони думають, що з дитиною на руках у них більше шансів.
У Тома одразу сяйнула думка.
– А, тиснутимуть на жалість! Непогана ідея! – Простягнув пляшку. – Хочеш?
Він зробив невеликий ковток, подумавши: «Якщо не вип’ю я, вип’є Тодд».
Дрімоту, яку нагнало на Тома віскі, розігнав гучний крик:
– Відкрито життя на інших планетах!
Жарт був зустрінутий сміхом й оплесками.
Він визирнув і побачив, що вже розвиднілося. Сонячне світло було сірим, ледь розвіювало туман, і все одно це було світло.
За дверима зали якийсь суб’єкт у спецівці (має роботу, щасливчик) котив відро зі шваброю.
– Хто
«The Kroger Co.» – одна з найбільших американських мереж супермаркетів, заснована 1883 року в Цинциннаті.
