знаю, може, це був сарказм, але певним чином це мене потішило, і я намагаюсь занизити свою привабливість, кажучи:
– У неї паскудний характер.
– Господи, Бейтмене, – стогне Гемлін. – Що це має означати?
– А що? – кажу я. – Це правда.
– То й що? Справа в зовнішності. Лорі Кеннеді – лялечка, – наполягає Гемлін. – І не прикидайся, що тебе цікавило щось інше.
– Якщо в дівчини хороший характер, тоді… тоді щось точно не так, – каже Рівз, трохи збентежений власною ідеєю.
– Якщо в дівчини хороший характер, але не чудова зовнішність… – Рівз підводить руки, наче підкреслюючи свої слова, – то кого, до біса, це хвилює?
– Гаразд, подивимося гіпотетично, так? Що, якби в дівчини був хороший характер? – питаю я, чудово розуміючи, що це безнадійно дурне питання.
– Гаразд, гіпотетично навіть краще, але… – починає Гемлін.
– Знаю, знаю, – всміхаюсь я.
– Не буває дівчат із хорошим характером, – в унісон промовляємо ми, сміємось і даємо один одному по п’ятірні.
– Хороший характер, – заводить Рівз, – це коли дівка фігуриста і задовольняє всі твої сексуальні потреби, але не надто розпусна, і обов’язково тримає свій довбаний рот на замку.
– Це точно, – погоджуючись, киває Гемлін. – Дівчата з хорошим характером, дотепні, чи, може, веселі, чи майже розумні, чи навіть талановиті (бозна, що за фігню це означає) – всі такі дівки огидні.
– Абсолютно, – киває Рівз.
– І все це тому, що їм доводиться якось компенсувати те, що вони до біса непривабливі, – каже Гемлін, відкидаючись на спинку стільця.
– Що ж, у мене завжди була теорія, – починаю я, – що саме чоловіки розмножуються, продовжують рід, розумієте?
Обидва кивають.
– І єдиний спосіб це робити, – продовжую я, ретельно добираючи слова, – це… коли тебе збуджує якась красуня, але іноді гроші або слава…
– Ніяких «але», – категорично перебиває Гемлін. – Бейтмене, ти хочеш мені сказати, що поведешся на Опру Вінфрі,[57] бо ж вона багата й впливова, чи переспиш з Нелл Картер[58] – у неї ж є шоу на Бродвеї, чудовий голос і гонорари до неї так і течуть?
– Стоп, – каже Рівз. – Хто така Нелл Картер?
– Не знаю, – відповідаю я, збитий з пантелику цим іменем. – Певно, хазяйка бару «У Нелл».
– Послухай, Бейтмене, – каже Гемлін. – Єдина причина існування дівок – вони мають нас заводити, як ти і сказав. Питання виживання виду, так? Усе дуже… – він виймає зі свого напою оливку й закидає собі до рота, – …просто.
Після паузи я кажу:
– Знаєте, що про жінок казав Ед Ґейн?[59]
– Ед Ґейн? – перепитує один із них. – Метрдотель у барі «Канал»?
– Ні, – відповідаю я. – Серійний вбивця з Вісконсину, у п’ятдесяті роки. Цікавий був хлопець.
– Тебе завжди цікавили такі штуки, Бейтмене, – к�
Відома американська телеведуча.
Бродвейська співачка та акторка.
Один з найвідоміших серійних вбивць в історії США.
