околицях, не малося в наявності. Просто диво, як на Пітову думку.
Неподалік Піт чув постійне шух-шух-шух машин по шосе І-95[11], які прямували в Портленд або на північ – до Огасти[12].
«Навіть якщо Креґ казав тоді правду, цю огорожу вже, мабуть, полагодили, – подумав Піт. – Усе сьогодні отак».
Але, нахилившись ближче, він роздивився, що, хоча огорожа і здавалася на вигляд цілою, насправді такою не була. Хтось (імовірно, котрийсь із Великих Хлопців, який відтоді вже давно приєднався до нудних лав Молодих Дорослих) поперекушував її ланки по прямій лінії згори до самого низу. Піт знову роззирнувся довкола, а потім устромив пальці в металеві ромбики й попхнув. Він очікував якогось опору, але не виявилося жодного. Прорізаний шмат сітчастої огорожі прочинився навстіж, немов фермерська хвіртка. Авжеж, цим-то й користувалися ті самі Справдішні Великі Хлопці. От так штука!
Якщо подумати, усе цілком резонно. Нехай вони й мали водійські права, але вхід і в’їзд до відпочинкової зони «81 Миля» тепер було заблоковано отими великими помаранчевими барилами, якими користуються шляховики. Трава проростає крізь потрісканий асфальт порожньої парковки. Піт сам це бачив тисячу разів, бо шкільний автобус підбирав його в Лорелвуді й іще проїжджав повз три з’їзди з траси по I-95, перш ніж довезти на Сабатес-стрит до Обернської початкової школи № 3, також відомої як Алкатрас[13].
Він іще пам’ятав, коли ця відпочинкова зона була відкритою. Там була автозаправна станція, «Бургер Кінг», «Ті-Сі-Бі-Вай» і «Сбарро»[14]. Потім її зовсім закрили. Пітів тато казав, що занадто багато таких відпочинкових зон на цій платній автотрасі й штат не може собі дозволити всі їх утримувати.
Піт провів велосипед крізь проріху в сітці, потім обережно попхнув ту саморобну хвіртку назад, поки ромбики її ланок не зійшлися й огорожа знову не стала здаватися цілою. Він вирушив до стіни кущів, уважно котячи «Гаффі», щоб не наїхати шинами на якесь бите скло (його повно було по цей бік паркану). Він почав шукати очима те, що, як знав, мусить тут бути; прорізана огорожа підказувала, що воно повинно тут бути.
Аж ось і воно: позначена затоптаними недопалками сигарет і кількома викинутими пляшками з-під пива й газованої води стежка, що провадила глибше в підлісок. Так само штовхаючи велік, Піт вирушив нею. Його проковтнули високі кущі. Позаду залишилася дрімати собі далі під захмареним небом звичайного весіннього дня вуличка Розвуд-терис.
Це сталося так, ніби Піта Сіммонса там зовсім ніколи не було.
Як на Пітів розрахунок, стежка між сітчастим парканом і відпочинковою зоною «81 Миля» тягнулася приблизно з півмилі, й усю дорогу вздовж неї траплялися залишені Великими Хлопцями ознаки: з півдюжини маленьких коричневих флакончиків (пара з них усе ще з відповідними загидженими висохлими шмарклями ложечками), порожні загортки від наїдків, завислі на якомусь колючому
Interstate-95 – міжштатна автомагістраль завдовжки понад 3 тис. км, яка пролягає між Новою Англією та Флоридою.
Portland – засноване 1633 р. найбільше місто (66 тис. мешканців) у штаті Мейн; Augusta – засноване 1754 р. місто (19 тис. мешканців), столиця штату Мейн.
Alcatraz – побудована 1847 р. знаменита в’язниця на однойменному острові в затоці Сан-Франциско, закрита 1963 р., тепер там музей.
TCBY («The Country’s Best Yogurt») – заснована 1981 р. мережа крамничок «Найкращий йогурт у країні»; «Sbarro» – заснована 1956 р. мережа піцерій, де подаються різні італійські страви.
