оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
Примечания
1
Польові матеріали зібрані мною в складі експедицій з працівниками Національного музею народної архітектури та побуту Пирогово (2003 р.); Державного центру захисту від техногенних катастроф (2003–2006 та 2011 рр.); НЦНК «Музей Івана Гончара» (2013 р.); зі студентами-етнологами історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка в межах етнографічної практики (2007, 2012 р.).
2
Центром Поліського краю, його ядром, є територія басейну річки Прип’ять та її правих приток. Це насамперед такі терени: Ратне – Іваново – Береза – Іванцевичі – Гванцевичі – Старобин – Птича – Мозир – Єльськ – Словечне – Олевськ – Сарни – Костопіль – Ковель – Ратно. Етнографи розрізняють Полісся за етнічною ознакою: «українське», «білоруське», «російське» та «польське» (люблінське), можна констатувати, що вся територія окресленого ареалу (за винятком білоруської Мозирщини) належить саме до українських етнічних земель, так само як і етнічні землі, що наразі входять до Польщі: Південна Берестейщина, Люблінщина, Побужжя, Південне Підляшшя
3
Народна медицина українців Середнього Полісся: традиції та сучасність (на польових етнографічних матеріалах). – Кам’янець-Подільський: «Медобори-006». – 2013. – 336 с.; 2-е вид. – К.: «Інтелектуальна книга», 2015. – 336 с.: іл.
4
Перелік обстежених сіл подано наприкінці книги.
5
Термінологія на позначення «знаючих» людей дуже різноманітна, має свою регіональні специфіку та хронологічні рамки вживання. Так, у давньоруських пам’ятках української мови їх найчастіше репрезентують найменування «волхв-вещок», «ворожбит-ворожка», «целитель», «лекарь/лекарка», «баба», «чаровница/чаровник», «чародейка / чародей», «вещок», «шепотница» тощо. Назви «знахар» та «чаклун» характерні для більш пізнього часу. Найчастіше ці особи згадуються під такими назвами в етнографічній літературі та публікаціях ХІХ ст. Щоб не плутатись у назвах, у цій книзі терміни «знахар» та «чаклун» вживатиму і я.
6
Сумцов М. Ф. Дослідження з етнографії та історії культури Слобідської України / Упоряд., підгот. тексту, передм., післям. та прим. М. М. Красікова. – Х.: АТОС, 2008. – С. 295.
7
Коваленко Г. О народной медицине в Переяславском уезде Полтавской губ. // Этнографическое обозрение, 1891. – № 2. – Кн. ІХ. – С. 147.
8
Кайндль Р. Ф. Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази. – Чернівці, 2000. – С. 121.
9
Сумцов Н. Очерки народного быта // Из этнографической экспедиции 1901 г. по Ахтырскому уезду Харьковской губернии. – Харьков, 1902. – С. 53.
10
