що одяг, крім свого функціонального призначення обігрівати і прикривати тіло, ще був і символічним замінником тіла. Саме тому використовування одягу хворого вважалось ефективним під час лікування.
Для лікування «ляку» використовували і трави. Зляканим людям радили купатися у відварі заспокійливих трав, зокрема лепехи болотної, а також пити відвар з волошки, яка мала заспокійливий ефект.
Коли людині починало «видаватися», щось «гукати», то радять нізащо не озиватися, інакше людина, до якої щось «гукає», може тяжко захворіти і навіть померти. Це пов’язано з пересторогою вступати в «контакт» з хворобою, тим самим «відкриваючи» межу для хвороби у «свій» простір.
Якщо з людиною таке траплялося неодноразово, то, крім традиційного для села лікування таких хвороб – вести до «баби», ідуть ще й до священика, який обкурює хворого ладаном, читає молитви, Євангеліє.
У гостях у місцевого краєзнавця, пана Соломахи. Експедиція НЦНК «Музей Івана Гончара», с. Капулівка Нікопольського району Дніпропетровської обл., 2013 рік
Однією з найстрашніших хвороб вважали епілепсію. Як зазначалося раніше, однією з причин цієї хвороби, за народними уявленнями, міг бути «задавнений ляк», а також вселення у тіло хворого нечистого духа, який мучить свою жертву зсередини. Приміром, саме так пояснювали етіологію цієї хвороби гуцули: «Він рощибає своєю жертвою зразу рідко коли, опісля ж щораз частіше, аж у кінці доходить до того, що хорим мече щодня або кожної ночі – і остаточно замучить його на смерть».[31]
На позначення цього захворювання найчастіше вживали назву «лиха бола», «чорна болєзнь», «зла болість», «чорна слабость», «нечіста слабость», «падуча», «пріпадок», «падачка» тощо. У деяких селах Полісся взагалі намагалися вголос не вимовляти назву цієї хвороби, при потребі користуючись займенниками: «воно», «вона».
Повсюдно епілепсію вважали демонічною хворобою, а тому лікували її магічними способами.
Слід зазначити, що постійне вживання слова «чорна» спричинено кількома поясненнями: по-перше, чорний колір – супутник злих духів, нечистої сили. По-друге, чорний колір забирає чорну хворобу, що може бути пояснене поширеним народним медичним принципом «чим забився, тим лікуйся». Тому під час припадку людину радили накривати шматиною, хусткою, взагалі будь-яким матеріалом чорного кольору, під голову клали землю і пір’я з чорного півня.
Якщо припадок стався з дитиною, то мати мала сісти на неї й примовляти: «Яка мати породила, усе горе одходила, яка мати породила, усе лихо одходила – тричі»; Яким місцем породила, таким і одходила», або ж «Який гость, така й честь». Практикували і такий спосіб лікування епілепсії: хвору (як правило дитину) ставили до ушака і над її головою пробивали осиновим кілком отвір, куди клали острижене волосся та нігті хворого і забивали це все осиковим кілком.
Болтарович З. Українська народна медицина. – К., 1994. – С. 21.
