розповіла мені свого часу сільська знахарка.
На Рівненщині у випадку «вроків» радили взяти свяченої води і побризкати на хворого через сито тричі, потім – стільки ж разів здмухнути і сплюнути. Якщо на «вроки» захворіла дитина, то мати тричі злизує лобик дитини та спльовує через ліве плече (бо за правим, за поліським переконанням, перебуває ангел-охоронець).
Повсюдно по Україні приписують появу деяких хвороб вітру, а особливо вихору – раптовому пориву вітру, який знімався зненацька від землі та закручувався спіраллю. За народними повір’ями, у такому вихорі «перебуває нечистий», «чорти б’ються», «злий дух жениться», «чорти та відьми танцюють» або чарівник и пускають хвороби за вітром.
На Черкащині вірили, що «коли вихор не перехрестити, то він тебе схопить і понесе», а на Сумщині застерігали «на тому місці, де крутиться вихор, не можна ступити – захоруєш».
При виникненні вихору на Поліссі радили хреститися, казати «Господь при мені» і «падать на землю ниць». Земля тут виступає оберегом від нечистих сил. Вірили, що вихор нічого не зможе вдіяти людині, яка ляже на землю.
Поміж тим, якщо потрапити у цей вихор, то довго і тяжко хворітимеш, інколи аж до смерті. На Волині, Полтавщині, Запоріжжі з «вихором» пов’язували ломлячі болі кінцівок, м’язів, загальну слабкість. На Поліссі вірили, що від «вихору» можна сильно заслабнути та померти. Номенклатура назв цієї хвороби була досить широка: «завій», «підвій», «вітриця», «завійниця» тощо.
Цікаві дані наводить філолог Віктор Мойсієнко, який зазначає, що у говірках верхньоприп’ятського ареалу зазначалося, що є 12 вітрів. Для того, щоб замовити хворобу від вітру, потрібно вимовити назву саме того, який її спричинив. Серед них поліщуки називали такі: «сайчук», «штемпер», «мури», «гири».[30]
На Західному Поліссі розрізняли «вітер» і «вітрицю», різниця між якими полягала в тому, що заподіяне «вітром» вилікувати було можливо, а «вітрицею» – ні.
Вихор, як правило, лікували традиційно: шептали на воду, а потім вмивали та напували цією водою хворого.
Багато повір’їв, переказів, способів та методів лікування, які збереглися до наших днів по всій території, пов’язано з «ляком» – хворобою, яка виникає внаслідок того, що людина когось або чогось злякається. До того ж вірили, що «задавнений ляк» спричиняє «чорну хворобу» – епілепсію. З огляду це, вірили що ляк потрібно обов’язково «викачувати» і «не задавнювати». Викачування переляку відбувається найчастіше за допомогою яйця. Подекуди його «виговорюють» на воду, виливають на віск або викачують хлібним м’якушем чи воском. На Рівненщині його ще й «палять» льоном. Зупинімося докладніше на процесі викачування, адже саме з ним було пов’язано багато вірувань та уявлень.
Розтоплений віск для виливання переляку
Процес викачування ляку на яйце розпочинався з того, що знахар качав яйцем по всіх частинах
Мойсієнко В. М. Номінація в поліській народній медицині: Автореферат дис. канд. філол. наук. – Житомир, 1994. – С. 12.
