взялася хвороба, де її осередок, тому вона намагалася згадати всі можливі причини і місця. Та все ж, «перерахувавши довгу низку причин (і навіть не назвавши дійсної), можна забезпечити концентрацію безмежної кількості причин під фокусом магічної дії. Так само, усвідомлюючи неможливість охопити всі частини й органи людського тіла, де може зосередитись хвороба, застосовується принцип кумуляції – подається довгий ряд анатомічних назв».[35]
Наступним етапом у лікуванні словом був процес «вигнання» хвороби. Її «відсилали» туди, звідки вона «прийшла» сама або повертали її до того, хто її наслав; інколи припрошували та відсилали у те місце, де їй начебто буде краще, ніж у тілі хворого, але найчатсіше хвороба відсилається в безлюдні місця, де немає ознак життя, тобто у світ, який повністю протилежний «своєму». «Свій світ» знаходиться на горі, на землі, заселений людьми, звірами, птахами, і все це живе і рухається. «Чужий світ» знаходиться там, де все мертве й нерухоме, тобто він теж, по суті, свій, проте із протилежним знаком.
Характерно, що відсилають хворобу часто у місця, які народом пов’язуються з нечистою силою; найчастіше це зарості очерету й болота, які вважалися творінням диявола. В українських легендах про створення світу диявол бере участь у світотворенні, але, на відміну від Бога, виступає як неборака, невдаха і заздрісний хитрун, який більше псує Боже творіння, ніж творить сам. Так, на землі йому належить витворення гір, каміння, боліт, проваль.
Отже, хвороби та нещастя виганяли саме туди, звідки вони, за народним уявленням, і походили, де їм належало бути.
Щодо кінцевої частини універсального типу замовлянь, то в ній, як і у вступі, фігурує «закріпка» у вигляді молитви «Отче наш» та слова «амінь» у кінці. «Закріпка» виконує функцію «магічного обрамлення», словесного «магічного кола», всередині якого знаходився сакральний текст. Так, на початку, у вступі, молитва слугувала підготовчою сходинкою, а наприкінці – закріплювала здійснюване в обряді.
Для прикладу наведемо замовляння, записане мною на Житомирщині:
Господу Богу помолюсь, всім святим поклонюся:
Київським, печерським, янголям небеським.
Всі святиї, придіте, приступіте, мій дух ізлюбіте,
(ім’я) переляк виговорити поможите.
Шла Божа Мати сіянською горою.
Куди, Божа Мати, йдеш?
До хрещенної, молитвенної, (ім’я) переляк виговорати.
Переляк ранняшній, деняшній, вечірній,
ночний, ветряний, подуманий, погаданий.
Переляк насланий, переляк вогняний,
переляк дідський, материнський, батьковський,
мужчинський, жоноцький, парубоцький, дівоцький,
коров’ячий, кінський, котячий,
собачий, свинячий, гусиний, переляк куриний.
Іди собі, переляче, да з усіх суставов,
з червоної крові, з жовтої кості, із синіх жил.
Іди собі, переляче, за крутиї гори, за бистриї води,
за темниї ліса, за жовтиї піска.
Де
Гримич М. Народний світогляд… – С. 334.
