дістати «частину матеріалу там», а решту залишити в Чикаго. «Це викликало необхідність їх перепакувати», – писав він.[88]
За словами Маджетта, один розчленований труп він зберігав запакованим на складі компанії «Fidelity Storage» у Чикаго. Другий їхав із ним до Нью-Йорка, де був прилаштований «у надійному місці». Їдучи потягом до Нью-Йорка, він, однак, прочитав у газетах дві статті про махінації зі страховками «і вперше усвідомив, наскільки основні страхові компанії добре організовані й підготовані до того, щоб розпізнати й покарати таке шахрайство».[89] Ці статті, стверджував Маджетт, дали йому поштовх відмовитися від такого плану й полишити будь-яку надію, що така схема може вдатися в майбутньому.
Він збрехав. Власне, Маджетт був переконаний, що в найзагальніших рисах такий підхід має свої переваги: інсценуючи смерть інших людей, він і справді міг би «доїти» страхові компанії. Як лікареві, йому було відомо, що немає способу встановити особу спалених, розчленованих або в інший спосіб спотворених тіл. І він був не проти, щоб мати справу з трупами. Вони становили для нього «матеріал» – десь такий, як дрова, тільки дещо складніший у поводженні.
Про потребу в грошах він також збрехав. Господар будинку в Муерс-Форкс, у якого він винаймав помешкання, такий собі Д. С. Гейс, звернув увагу, що в Маджетта частенько були на руках великі суми готівкою.[90] У господаря це викликало підзору, і він пильно стежив за Маджеттом – тільки, як виявилося, недостатньо уважно.
Маджетт виїхав із Муерс-Форкс опівночі, не розплатившись із Гейсом. Подався до Філадельфії, де мав надію влаштуватися на роботу в аптеку і, врешті, стати її співвласником чи навіть власником. Підхожої вакансії, проте, не трапилося, і натомість він улаштувався санітаром до психіатричної лікарні в Норрістауні. «Ото, – писав він, – було моє перше спілкування з божевільними людьми, і враження від нього виявилися настільки жахливі, що роки по тому, інколи навіть зараз, мені сняться їхні обличчя».[91] За кілька днів він звільнився.
Урешті, він прилаштувався в одну з аптек Філадельфії. Невдовзі після того від отруєння придбаними в тій аптеці ліками померла дитина. Маджетт терміново залишив місто.
Він сів на поїзд до Чикаго, але швидко зрозумів, що не зможе працювати аптекарем в Іллінойсі, доки не складе іспит на ліцензію в столиці штату Спринґфілді. Там у липні 1886 року, того самого, коли Артур Конан Дойл показав світові свого неперевершеного детектива, Маджетт зареєстрував своє прізвище як Голмс.
Голмс розумів, що над Чикаго діють потужні нові сили й місто збільшується просто-таки дивовижним чином. Росло воно в усі можливі боки, і якщо його зупиняло озеро, то Чикаго рвалося вгору, спричиняючи дике зростання цін на землю в межах «Кола». Зусібіч було видно ознаки процвітання міста. Навіть той дим про це свідчив. Місцеві газети охоче вихвалялися небувалим зростанням кількості робочих місць на підприємствах Чикаго, особливо на пакуванні м’яса. Голмс
Ibid., 20.
Ibid.
Chicago Tribune, 31 липня 1895 р.
Mudgett, 21.
