в Нью-Джерсі, де вона мешкала раніше[94] – а воно, у свою чергу, називається на честь лісу біля міста Карлайл в Англії, де, за легендою, переховувалися двоє розбійників, подібних до Робіна Гуда. Саме в такому, як це називалося в Чикаго, «трамвайному передмісті» стало селитися керівництво скотобази, а також працівники тих компаній, офіси яких розташовувалися в «Колі». Вони придбали великі будинки на вулицях Гарвардській і Єльській, обсаджених в’язами, ясенами, яворами й липами, та наставили там знаків, які забороняли будь-який вуличний рух, крім неуникненного залізничного. Їхні діти ходили до школи, уся родина – до церкви, численні втаємничені відвідували зібрання масонів і ще сорока п’яти таємних товариств, котрі мали в селищі власну ложу, царство чи ще якийсь осередок. У неділю вони гуляли між оксамитовими газонами Вашингтон-парку, а коли бажали усамітнитися, то вирушали на вітряний берег озера до Джексон-парку на крайньому східному кінці Шістдесят третьої стрит.
На роботу вони діставалися потягом чи трамваєм і вітали одне одного з тим, що мешкають з підвітряного боку скотобази. Забудовник великої ділянки в Інґлвуді рекламував свої активи в каталозі до аукціону двохсот ділянок для будинків під назвою підрозділ Бейтс: «Для ділових людей з «Union Stock Yards» це місце є особливо зручним і доступним, а також вільним від запахів, які панівні вітри приносять до найфешенебельніших центральних районів».[95]
Доктор Голтон, нарешті, віддав Богу душу. Голмс запропонував удові: він купить у неї аптеку, а вона й далі собі житиме у квартирі на другому поверсі. Цю пропозицію він сформулював так, наче від цієї покупки не він виграє, а передусім місіс Голтон, переживши тяжку втрату, звільниться від непростих обов’язків. Ведучи цю розмову, він торкався її руки. Коли вона підписала дарчу на його ім’я, він підвівся й зі сльозами на очах подякував старенькій.
Заплатив він за ту покупку головним чином тими грішми, які отримав, заклавши нерухомість крамнички та її товар, домовившись щомісяця виплачувати сто доларів за цей кредит (за мірками ХХІ століття це близько трьох тисяч). «Торгівля в мене йшла добре, – згадував він, – і вперше в житті я зміцнив позиції в тій справі, яка мене задовольняла».[96]
Він змінив вивіску: тепер це була «Аптека Г. Г. Голмса».[97] У міру того, як пішла поголоска, що молодий, красивий і, вочевидь, холостий лікар тепер стоїть за її касою, до аптеки стало вчащати дедалі більше дівчат – приблизно двадцятирічних і старших. Вони гарно вдягалися задля таких візитів і купували те, що їм не було потрібно. Давні клієнти також полюбили новенького власника, хоч їм і бракувало втішної присутності місіс Голтон. Голтони допомагали їм, коли хворіли їхні діти, втішали їх, коли недуга виявлялася смертельною. Вони розуміли, що місіс Голтон продала аптеку. Тільки чому ж її не видно в містечку?
Голмс із усмішкою пояснював, що жінка вирішила навідати каліфорнійських родичів – вона цього
Ibid.
Catalogue, 3.
Mudgett, 23.
Franke, 210.
