її до Вікторія-роуд, а далі вона аж до крамнички йшла крутою вузькою доріжкою. Вона на якийсь час затрималася біля вітрини, наче зачепившись оком за дрібнички, там виставлені. Але хлопчик, який стояв біля входу й виглядав покупців, відразу її впізнавши, по-змовницьки їй усміхнувся. Він сказав щось китайською комусь всередині, і власник, маленький плосколиций чоловічок у чорному халаті, вийшов і вклонився їй. Вона швидко увійшла.
– Містер Таунсенд ще не прийти. Ви піти вгорі, так?
Вона пішла вглиб магазину й піднялася хиткими темними сходами. Китаєць піднявся за нею й відімкнув двері в спальню. Там було душно, стояв їдкий запах опіуму. Вона сіла на скриню з сандалового дерева.
Незабаром вона почула важкі кроки на скрипливих сходах. Таунсенд увійшов і зачинив за собою двері. У нього на обличчі застиг похмурий вираз, який розтанув, щойно він побачив її й чарівно всміхнувся у своєму звичному стилі. Він швидко її обійняв і поцілував у губи.
– Тож у чому справа?
– От просто побачила тебе, і вже полегшало, – всміхнулася вона.
Він сів на ліжко й запалив сигарету.
– У тебе змучений вигляд.
– Ще б пак, – відповіла вона. – Здається, за всю ніч не склепила очей.
Він перевів на неї погляд. Він усе ще усміхався, але його усмішка стала дещо силувана й неприродна. Кітті наче побачила зблиск тривоги в його очах.
– Він знає, – видихнула вона.
Якусь мить вони мовчали.
– Що він сказав?
– Нічого.
– Справді? – Він розсерджено на неї глянув. – То з чого ти взяла, що він знає?
– З усього. З його погляду. З того, як він говорив за вечерею.
– Він був різкий?
– Ні, навпаки, бездоганно ввічливий. Вперше, відколи ми одружені, він не поцілував мене на ніч.
Вона опустила погляд, не впевнена, чи Чарлі її зрозумів. Зазвичай Волтер обіймав її й довго цілував, наче не міг відірватися. Під час цього поцілунку його тіло сповнювалося ніжності й пристрасті.
– Як думаєш, чому він нічого не сказав?
– Не знаю.
Обоє змовкли.
Кітті непорушно сиділа на дерев’яній скрині й не зводила стривоженого погляду з Таунсенда. Його обличчя знову спохмурніло, між брів з’явилася складка. Кутики його губ трохи опустилися. Але раптом він підняв голову і в його очах затанцювали чортики.
– Напевно, він і не збирається нічого казати.
Вона не відповіла. Не збагнула, про що він.
– Зрештою, він не перший заплющить очі на ситуацію такого штибу. Що хорошого йому дасть скандал? Якби йому хотілося скандалу, він би домігся, щоб ти його впустила в кімнату. – Очі його зблиснули, а губи розтягнулися в широку усмішку. – Оце б ми з тобою осоромилися.
– Бачив би ти, яке в нього було обличчя вчора ввечері.
– Звісно, він засмутився. Природно, що його це шокувало. Для будь-якого чоловіка це збіса принизливо. Виглядаєш як дурень. Волтер не справляє враження людини, що схильна виносити на люди свої домашні справи.
– Напевно,
