дуже хорошим гравцем другої категорії. Таунсенд вважає, що належить до першої. Він помиляється.
– Хіба він тобі не подобається?
– І так, і ні. На мою думку, він добре виконує свою роботу, й усі кажуть, що він хороший спортсмен. Він мене особливо не цікавить.
Уже не вперше Волтерова розважливість дратувала її. Вона питала себе, чому обов’язково треба бути таким стриманим: людина або подобається, або ні. Їй Чарльз Таунсенд дуже сподобався. Вона цього не очікувала. Напевно, він найпопулярніша людина у колонії. Губернатор скоро мав піти на пенсію, й усі вважали, що Таунсенд дістане його посаду. Він грає у теніс, поло й гольф. Тримає скакових коней. Завжди радий виручити. Ніколи не втручається в бюрократію. Не зазнається. Кітті не знала, чому раніше її так дратувала похвальба в його бік, вона все думала, що він дуже гоноровий. От ідіотка – в цьому його точно неможливо звинуватити.
Той вечір видався приємний. Вони поговорили про лондонські театри, про перегони й регату. Їй це все було близьке, й вона почувалася так, наче вони бесідували в якомусь гарному домі на Леннокс-Гарденс. А пізніше, після вечері, коли чоловіки пішли у вітальню, він пройшовся кімнатою й знову сів поруч неї. Хоч він нічого особливо дотепного не сказав, вона кілька разів розсміялася; напевно, тут вся річ у тому, як він говорив, – у його глибокому грудному голосі звучала ніжність, блискучі сині очі зачаровували, й через це з ним було так легко. Певна річ, він має харизму. Саме тому він такий приємний.
Він був високий, на її погляд, десь шість футів два дюйми,[5] й мав чудову статуру. Видно, що тримає себе в хорошій формі й не має і грама зайвого жиру. Він був гарно вбраний, найгарніше серед усіх чоловіків, що зібралися в кімнаті, і йому все дуже личило. Їй подобалися добре вбрані чоловіки. Вона перевела погляд на Волтера: йому варто більше дбати про свій вигляд. Кітті звернула увагу на Таунсендові запонки й ґудзики на камізельці – вона бачила подібні у вітрині «Картьє». Безсумнівно, Таунсенди живуть не тільки на його заробітки. Він сильно засмагнув, але це не позбавило його щік рум’янцю. Їй подобалися його коротко підстрижені кучеряві вуса, що не закривали повних червоних губ. Він мав чорне волосся, коротке, гладенько зачесане назад. Та, звісно, очі під густими кущистими бровами були найгарнішою його рисою – такі яскраво-сині, веселі й ласкаві, що відразу стає зрозуміло, яка він приємна людина. Чоловік з такими синіми очима просто не здатен нікого скривдити.
Звісно, Кітті зрозуміла, що справила на нього враження. Навіть якби він і не робив їй компліментів, його виказали б гарячі від захвату погляди. Її зачаровувала його невимушеність, його сміливість. Кітті добре зналася на таких речах й оцінила, як майстерно він час від часу вплітав у їхню розмову милі компліментики. На прощання він стиснув її руку, й прихованого значення цього жесту вона не могла не розпізнати.
– Сподіваюся, ми скоро побачимося, – сказав він буденно, а решту промовисто додав його погляд.
– Гонконг дуже тісний, хіба ні? – відповіла вона.
15
Хто б тоді міг подумати, що через три місяці вони стануть коханцями? Згодом він казав їй, що втратив голову в перший же вечір їхнього
188 см.
