– наша кухарка, – усміхається Клер. – Нел – як кордон блю[8], що потрапив у Детройт; неначе Арета Франклін[9], втілена в Джулію Чайлд[10]. Ета – наша економка й просто незамінна людина. Насправді, вона нам майже як мама; я про те, що моя мама… Ета просто завжди поруч, вона німка, сувора, але з нею затишно. А моя мама десь витає у хмарах, розумієш про що я?
Киваю з повним ротом супу.
– О, ще є Пітер, – додає Клер. – Пітер – садівник.
– Ого. Твоя сім’я має слуг. Здається, ти іншого пера пташка. Я… уже стрічав когось із твоєї сім’ї?
– Ти познайомився з моєю бабусею Міґрем якраз перед її смертю. Вона – єдина людина, якій я розповідала про тебе. До того часу вона майже втратила зір. Вона знала, що ми планували побратися, і хотіла зустрітися з тобою.
Полишаю їжу й дивлюся на Клер. Вона теж дивиться на мене, незворушно, по-ангельськи спокійно, невимушено.
– Ми збираємося одружитися?
– Гадаю, так, – відповідає вона. – Ти роками розповідав мені, що, звідки б ти не приходив, там ти одружений зі мною.
Занадто. Це вже занадто. Заплющую очі й змушую себе ні про що не думати. Зовсім не хочу втратити над собою контролю в цю мить.
– Генрі? Генрі, з тобою все гаразд? – Відчуваю, як Клер сідає на диванчик поруч зі мною. Розплющую очі, вона міцно стискає мої руки своїми. Дивлюся на її руки: вони спрацьовані, грубі й потріскані. – Генрі, пробач, я не можу звикнути до цього. Все зовсім навпаки. Я про те, що все життя ти був тим, хто знав геть усе, і я начебто забула, що сьогодні, можливо, мені варто не поспішати. – Вона всміхається. – Насправді, останнім, що ти сказав мені перед тим як піти, було: «Зглянься наді мною, Клер». Ти сказав це так, що тепер я припускаю: ти цитував мене.
Клер і далі тримає мої руки. Вона дивиться на мене із захватом, з любов’ю. Я надзвичайно вражений.
– Клер?
– Так?
– Може, пригальмуємо? Вдамо, що це звичайне перше побачення двох нормальних людей?
– Добре. – Клер встає і повертається на своє місце по інший бік столу. Вона сидить невимушено і намагається не усміхатися.
– Е-е, гаразд. Ну… Клер, може, розкажи мені про себе. Хобі? Домашні улюбленці? Незвичайні сексуальні вподобання?
– Сам дізнавайся.
– Гаразд. Подивимося… Де ти вчишся? Що вивчаєш?
– У художньому коледжі при інституті мистецтв. Займаюсь скульптурою, саме почала вивчати виготовлення паперу.
– Круто. Що у тебе за проект?
Здається, вперше за вечір Клер почувається незручно.
– Він… великий, і про… птахів.
Вона дивиться на стіл, тоді робить ковток чаю.
– Птахів?
– Насправді мова про… тугу.
Вона й досі не дивиться на мене, тому змінюю тему.
– Розкажи більше
Шніцель, начинений сиром та шинкою і панірований у сухарях.
Американська темношкіра співачка, королева соулу.
Відома американська шеф-повар, ведуча кулінарних передач.
