коли ми просто сидимо й дивимося одне на одного. Сяйво від свічок виграє на волоссі Клер. Вона протягує руку й торкається моєї щоки.
– Так приємно тебе бачити. Я була такою самотньою.
Пригортаю її до себе. Ми цілуємося. Це дуже… жаданий поцілунок, поцілунок, народжений у тривалій близькості, і мені цікаво, чим саме ми з Клер займались у тій долині, втім, відганяю цю думку. Наші вуста роз’єднуються; як правило, в такі миті я продумую, як пробратися крізь цілі фортеці одягу, але замість цього відкидаюся назад і розтягуюся на дивані, тягнучи Клер зі собою, ухопивши її попід руки. Її оксамитове плаття ковзке, і Клер, мов оксамитовий вугор, прослизає у простір між моїм тілом і спинкою дивана. Вона лежить обличчям до мене, а я притиснутий бильцем дивана. Крізь тонку тканину відчуваю, як усе її тіло тисне на моє. Частина мене вмирає від бажання заскочити на Клер, облизати її там і зануритися в неї, але я дуже втомлений і ошелешений.
– Бідний Генрі.
– Чому це «бідний Генрі»? Мене переповнює щастя!
І це правда.
– Я приголомшила тебе усіма цими несподіванками, наче кам’яними брилами.
Клер перекидає через мене ногу і сідає зверху якраз на мій член. Моя увага одразу ж зосереджується на цьому.
– Не рухайся, – благаю.
– Гаразд. Вечір стає усе цікавішим. Тобто знання – це сила, і все таке. І ще, мені завжди було надзвичайно цікаво дізнатися, де ти живеш, що надягаєш, чим заробляєш на прожиття.
– Voilá. – Просуваю руки під її сукню аж до стегон. На ній панчохи і підв’язки. Такі дівчата мені подобаються. – Клер?
– Oui[12].
– Знаєш, якось незручно проковтнути усе відразу. Маю на увазі, трохи почекати не завадить.
Клер зніяковіла.
– Пробач! Але, знаєш, я вже багато років чекаю. Це ж не торт… з’їв – і його немає.
– А ти хочеш той самий торт з’їсти двічі?
– Це мій девіз.
Вона посміхається ледь помітною злою посмішкою та починає ковзати по мені своїми стегнами. Тепер у мене ерекція, така сильна, що мене б і без дозволу батьків пустили на найстрашніші американські гірки.
– А ти частенько домагаєшся свого, так?
– Завжди. Я жахлива людина. Хоча, ти був здебільшого непробивним до моїх облесливих витівок. Я надзвичайно страждала, вивчаючи під твоїм керівництвом лише французькі дієслова та гру в шашки.
– Мене втішив той факт, що у майбутньому принаймні матиму хоч якусь зброю для приборкання. Ти робиш це зі всіма хлопцями?
Клер ображається; не можу сказати, наскільки щиро.
– Навіть на гадці не мала робити це з іншими. Які брудні у тебе думки! – Вона розстібає мою сорочку. – Боже, ти такий… молодий.
Вона міцно затискає мої соски. До біса доброчесність! Я зрозумів, як розстібнути її сукню.
Клер: Прокидаюся і не знаю, де я. Незнайома стеля. Віддалений
Так (
