Я ані на мить не засумнівався, що вона залишила ключ у запаленні. До інших можливостей я просто був закритий. Я пообіцяв собі, що ніколи більше не зроблю нічого подібного…
– Розумію, – каже Ходжес.
– Згоди ми можемо дійти щодо одного, – підсумовує Іззі, – у Хартсфілда вже позаду збивання людей машиною, вибухи, архітектура самогубств. Тож якщо ми всі не потрапили в фільм «Син Брейді», то пропоную залишити дім покійної місіс Еллертон і жити своїм життям. Є заперечення?
Заперечень немає.
7
Ходжес і Холлі, пропустивши повз себе порив січневого вітру, на мить зупиняються на під’їздному шляху, перш ніж сісти в машину. Віє він з півночі, просто з самої Канади, тож його подих свіжий, не приносить отого постійного запаху великого брудного озера, що на сході. На цьому краю Гіллтоп-корту стоїть буквально кілька будиночків, а на найближчому плакат «ПРОДАЄТЬСЯ». Ходжес помічає, що агентом виступає Том Сауберс, і усміхається. Том також був важко поранений тим «мерседесом», але він одужав майже повністю. Ходжеса завжди вражала стійкість деяких людей. Вона не те що давала йому надію щодо долі людства, але все ж…
Та, ніде правди діти, давала.
У машині Холлі кладе газету на підлогу, поки пристібається, потім знов бере її в руки. Ні Піт, ні Ізабель не заперечували, що вона взяла її з собою. Ходжесу видається, що вони того й не помітили. А чого б їм помічати? Для них будинок Еллертон – навіть не місце злочину, хоча за буквою закону його можна так назвати. Піт нервував, це правда, але Ходжес вважає це виявом не так інтуїції поліцейського, як реакцією дещо забобонної людини.
Хартсфілд мав би померти, коли Холлі дала йому по голові моїм «веселим ляпанцем», вважає Ходжес. Отак би всім було найкраще.
– Так, Піт повернеться і пошукає фотографій з місця самогубства Фраєса і Кантрімен, – каже він Холлі. – Належна ретельність і таке інше. Але якщо він де-небудь там знайде Z – на дошці підлоги чи на дзеркалі, скажімо, – я дуже здивуюся.
Вона не відповідає. Дивиться вдалину.
– Холлі! Агов!
Вона трохи здригається.
– Так. Просто міркую, як знайти Ненсі Елдерсон в Чаґрінфоллс. Із тими пошуковими програмами, що в мене є, це недовго, але говорити з нею треба буде тобі. Я можу здійснювати дзвінки без попередньої домовленості, якщо без цього ніяк, ти знаєш…
– Так. Ти вже навчилася. – І це правда, хоча такі дзвінки вона зазвичай робить зі своєю вірною коробочкою «нікоретте» під рукою. Не кажучи вже про пачку тістечок «твінкі»[8] на столі як резерв.
– Але ж я не зможу їй повідомити, що її господарі (її друзі, наскільки ми знаємо) – мертві. Це треба зробити тобі. Ти вмієш.
Ходжес відчуває, що ні про кого не можна сказати, що він «уміє» повідомляти подібні новини, але нехай буде.
– А навіщо? Ця Елдерсон не була там з минулої п’ятниці.
– Вона заслуговує це знати, – каже Холлі. – Поліція зв’яжеться з усіма родичами – то їхня робота, а от економці вони
Довгасті бісквіти із кремовою начинкою.
