Піт. – Але не першої свіжості дама.
– Сімдесят дев’ять, – розповіла Холлі. – В архівах новин, які я переглядала, чекаючи на Білла, щоб зібратися на думці, знайшлося, що на момент трагедії в центрі їй було сімдесят три.
– Тяжко на такій старості про інваліда дбати, – прокоментував Ходжес.
– Але жінка була в хорошій формі, – відзначила Ізабель. – Ну, принаймні Карстерс так каже. Сильна. І допомагали їй багато. У неї були гроші, бо…
– …вони отримали страховку, – закінчує Ходжес. – Мене Холлі дорогою просвітила на цей предмет.
Іззі скоса поглядає на Холлі. Холлі не звертає уваги. Вона роздивляється кімнату. Фотографує поглядом. Принюхується. Проводить рукою по спинці материного крісла. У Холлі емоційні проблеми, жінка шалено начитана, але при цьому відкрита до відчуттів зовнішнього світу, як мало хто з людей.
Піт каже:
– Дві помічниці приходять зранку, дві вдень, дві ввечері. Сім днів на тиждень. Приватна компанія, – зазирає в записник, – «Хатні помічники». Усе, що треба було важкого підіймати, робили вони. Також є економка Ненсі Елдерсон, тільки, очевидно, її тут немає. У кухонному календарі написано: «Ненсі в Чаґрінфоллс» – позначено сьогодні, вівторок і середу.
Коридором надійшли двоє чоловіків – також у рукавичках і бахілах. Очевидно, з тієї частини будинку, де мешкала покійна Мартіна. В обох у руках пакети з речовими доказами.
– Усе сталося в спальні й ванній, – каже один з них.
– Є у вас щось?
– Ну, десь таке, як і варто було чекати, – каже другий. – Вийняли з ванни кілька сивих волосин, що не дивно, адже в ній милася літня жінка. Знайшли в ванній і сліди калу – але лише сліди. Теж нічого дивного. – Побачивши питальний погляд Ходжеса, спеціаліст додає – Вона носила підгузник. Жінка її підмивала.
– Уу… – кривиться Холлі. Перший спеціаліст каже:
– Там є і стільчик для душу, але він стоїть у кутку: на ньому рушники складені. Схоже, ним ніхто ніколи не користувався.
– Може, її мочалкою обтирали, – припускає Холлі. Холлі, вочевидь, досі було гидко – чи то від думки про той підгузок, чи від лайна у ванні, – але її погляд і далі блукав навколо. Вона могла б про щось запитати, кинути якесь зауваження, але здебільшого жінка мовчала: люди завжди її лякали, особливо в замкненому просторі. Але Ходжес добре її знав – ну, принаймні наскільки це можливо – і добре розумів: вона насторожі.
Заговорить вона вже потім, і тут уже Ходжес буде уважний. Минулого року, коли розплутували справу Сауберса, він виявив, що слухання Холлі серйозно окуповується. Вона мислить поза шаблонами, часто за милю від шаблонів, і її здогади можуть виявитися просто надзвичайними. І хоча вона за природою й боязка – Бог її знає, з яких причин, – ця жінка здатна виявляти відчайдушну хоробрість. Саме через Холлі нині Брейді Хартсфілд, той самий «Містер Мерседес», лежить у регіональній клініці мозкових травм «Лейкс» при лікарні імені Кайнера. Холлі шарахнула його по голові шкарпеткою,
